|
Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії «Хор лісових дзвіночків», вчувається дзвінка мелодія:
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
|
А поетична картина дощу, яку змальовує автор? Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!
Війнув, дихнув, сипнув пшона —
І заскакали горобці!..
|
У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:
Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
|
У вірші «Де тополя росте» автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачу всю безмежність свого щастя, адже навколо:
Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п'янить...
|
Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.
|
|
