|
Почуття національної гордості, любові до свого рідного краю властиве насамперед тим, хто своїми руками розробляє його надра, оре його землі і засіває чистим зерном.
Хто в рідному краї тепло здобуває
з пластів у підземнім бою,
хто в полі ростить все нові урожаї,
той любить Вітчизну свою.
|
Дивився трудівник на свій край, на рідні ниви і ліси, на шахти, і раділа душа його цій красі. А справжній поет В. Сосюра ніби підслухав, чим повниться душа людини, і все те переклав на співучу мову поезії. І коли трудівник слухає або читає цю поезію, він впізнає власні почуття: любов і радість, і гордість за рідний край.
В. Сосюра безмежно любив Україну, голубив і ніжив її у своїх піснях:
Тому вона рідна, тому вона мила
й миліша за інші краї.
Як мати, вона для нас щастя зростила,
тож будем любити її!
|
У поезії «Хто в рідному краї...» ми відчуваємо не тільки милування краєвидами рідної землі, а ніби чуємо гаряче серцебиття того, хто власною працею утверджує красу рідного краю:
Для неї, для неї і жити, й творити,
під прапором миру й труда!
|
|
|
