![]() |
Поема «Катерина» належить до творів, що ввійшли до «Кобзаря». Вона присвячена В. Жуковському на згадку про 22 квітня 1838 року — рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва. У поемі розповідається про зведення селянської дівчини спокусником, що належав до іншого соціального стану. Трагедія Катерини полягає в тому, що вона безоглядно покохала і вірить, що сімейне життя буде щасливим. Але героїня живе ілюзіями. Реально оцінює ситуацію лише автор. У ліричному відступі він, навпаки, наголошує, що щасливими будуть ті люди, що не належать до різних соціальних станів:
У поемі підкреслюється мотив чужини, чужого. Коханець Катерини є чужинцем. Він — не українець, тому і не сприймає моральні норми та устої чужого для нього народу. Згодом у Катерини назріває конфлікт із тим середовищем, до якого вона належить. Від неї відмовляються батьки та односельці. Її кохання засуджують. Це зумовлено тим, що дівчина знеславила усю родину. У творі на перший план виходить Катерина, антигерой виникає лише в деяких епізодах. Коли вони розлучаються, офіцер іде на війну, а дівчина чекає та сподівається:
Але вона вже має ховатися від людей, бо завагітніла.
Народження дитини лише ускладнює ситуацію. «А жіночки лихо дзвонять, матері глузують». Співчуття до Катерини виявляє автор: «Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили...». У цій ситуації неслава лягає на всю сім'ю. Батько тяжко переживає ганьбу доньки та власну. У монолозі матері ми чуємо докори та прокльони:
Але відчуваємо, що мати любить і жаліє доньку:
Після того як героїня покидає батьків, у неї виникає думка про самогубство, але її зупиняє синочок. Катерина подається в мандри в пошуках коханця, і, знайшовши його, виявляє здатність жертвувати собою заради дитини. Вона навіть готова бути наймичкою у москаля, аби той признав дитину своєю. Але москаль брутально та грубо поводиться з нею: «Дура, отвяжися!». Після цього Катеринене серце не витримує, і вона кінчає життя самогубством. У цьому образі Т. Шевченко розкрив трагедію багатьох сільських дівчат. При цьому поет показує їхні високі почуття, велику життєву пристрасть, красу найблагородніших бажань людини, прагнення щастя і неможливість досягти його через конфлікти. |