![]() |
Тарас Шевченко... Людина, митець, талант... Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яскравою зіркою на сторінках безсмертного «Кобзаря». Ніхто до Шевченка не зобразив з таким натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам'ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жаліючи життя, ставали на захист волі, своєї землі, рідного народу. Поет звертався до покріпачених українців з палким закликом згадати давню славу своїх предків. Читаємо твори «Гамалія», «Іван Підкова», «Гайдамаки», «Перебендя», «На вічну пам'ять Котляревському», «До Основ'яненка» і бачимо нашу історію, показану в живих образах. Відважні козаки-запорожці мужньо захищають рідний край від орди і йдуть походом до Трапезунда та Константинополя, щоб визволити із неволі побратимів. Один із таких походів зображено в поемі «Гамалія». Щоб відплатити за спалені села, за тисячі вбитих і загнаних у полон, за кров і муки братів, за хижацькі напади, веде в чужу землю козаків відважний отаман. Захоплення безстрашністю запорожців, благородством їх мети і відвагою сердець звучить заключним акордом у кінці поеми. Славні лицарі повертаються в Україну, визволивши невільників. Вони величають свого ватажка:
Велич і краса козацької звитяги висвітлена Кобзарем і в його поемі «Гайдамаки». У центрі уваги тут повстання 1768 року, відоме в історії під назвою Коліївщина. Ватажки повстанців — відважні козаки Залізняк і Гонта. Максим Залізняк — син бідних селян, син свого замученого народу:
Рішучий та хоробрий, він завжди йде попереду, подаючи приклад іншим козакам. Автор захоплюється його силою: «...і воює, і гарцює з усієї сили». Гонта заради волі рідного краю забув про особисте життя. Велику жертву кладе він на вівтар свободи — життя власних синів. Він любить своїх дітей, але дав присягу «різать католика» і свято її виконує. Шевченко оцінює жертовність цього вчинку дуже високо, адже його герой бореться не за особисте щастя, а за визволення всього поневоленого народу. Головний герой поеми «Гайдамаки» — повсталий народ. Ярема Галайда — його яскравий представник. Рисами справжнього українського козака наділений цей персонаж. Його вчинками керує вільний козацький дух. Ярема — захисник України, мужній, відданий народній справі, вірний коханій Оксані. Своїм незвичайним завзяттям, чудовим володінням зброєю Ярема викликає прихильність Гонти і Залізняка. І сам Шевченко захоплюється своїм героєм:
Наскрізь пронизана прагненням до волі поема «Іван Підкова». Основна думка цього твору — запорожці вміли добувати «і славу, і волю», тому пам'ять про них житиме у віках. «Слава не поляже», — стверджує Шевченко в поетичному звертанні «До Основ'яненка». Слава живе в пісні, у думі про козаків-лицарів. Вона живе у віщому слові великого Тараса:
Визначному ватажкові українського народу в боротьбі проти польської шляхти Семенові Палію Шевченко присвятив історичну поему «Чернець». Колишній воїн, досягнувши похилого віку, мусив, за старими запорозькими звичаями, йти в монастир. Головну увагу автор приділяє особистим переживанням Палія. В уяві героя проходить його життя, оживає славне січове братерство. Палій тяжко переживає своє безсилля, свою самотність. Але, як справжній патріот, він думає передусім про Україну. «Кобзар» — книга, наповнена відчуттям національної гордості, закликами боротися за свою волю і щастя. Поезії Шевченка залишають в нашій пам'яті незабутній слід, віру в незнищенність моральної справедливості, совісті, правди. Вони викликають бажання бути схожими на волелюбних прадідів, любити рідну землю, пишатися минулим України і бути гідними синами рідного краю. Чітко усвідомлюючи, хто стоїть на перешкоді розвитку України і народу, поет усю силу свого таланту спрямував на те, щоб відстоювати таку потрібну людям правду і справедливість. Завдяки своїй мужності, благородству, чесності поетові вдалося перемогти обставини життя, пророче провістити про те оновлення, яке настане в житті народу України, що здобуде свою національну незалежність, а для людей — свободу. У цьому виявилась велич і слава Т. Шевченка — генія українського народу. |