Заклик до єднання слов’янських народів
у поемі «Єретик». II варіант

9 клас

Справжній патріот ніколи не буде принижувати іншої нації, а поважатиме інші народи так само, як і свій. Таким справжнім патріотом є Т. Г. Шевченко. У своїй творчості він не тільки звертався до історії українського народу, а і осмислював події з життя інших, народів: кавказького — у «Кавказі», чеського — у «Єретикові», російського — у «Сні».

Ідея слов'янської єдності з'явилася ще у «Гайдамаках», де оповідач страждає через те, що слов'янські народи, зокрема український і польський, замість того щоб «жити та брататься», розливають ріки братньої крові. Ця ідея постає дещо в іншому плані в «Єретикові». Чеський і український народи хоч і не воюють між собою, але і не усвідомлюють своїх слов'янських спільних коренів.

Розбрат та роз'єднання в слов'янській сім'ї зумовлене зовнішніми, історичними обставинами, які Т. Шевченком представлені у розгорнутій метафоричній картині:

Значення цих образів розкривається у наступній строфі: велика нова хата — це сім'я слов'ян, а злі сусіди — це німота, тобто німці. Наслідком такого роз'єднання стали «усобищ лютая змія» і поділ німцями «пожарищ і сирот».

Але ідея братерства, мов та іскра, що залишилася від підпаленої хати, тліла, та не згасла, І на цьому попелі постав справжній «світоч правди, волі». Так характеризує Шевченко Шафарика, який розвивав ідею об'єднання слов'янських народів. Ця ідея прийшлася Шевченкові до вподоби: він мріяв про те, щоб навколо панувала воля, якої були позбавлені українці і чехи. І хоч українці в межах Російської імперії і були об'єднані з росіянами, але при цьому зазнавали національних і соціальних утисків. А головний принцип, за яким мали б об'єднатися слов'яни, — це рівність, де кожний народ сприймався б не як молодший чи старший брат, а просто як брат.

Ідеї Шафарика оживили слов'янські народи, як Бог оживив кладовище з мерцями на очах пророка Ієзекіїля:

Такою була мрія Шевченка, і до цього закликав він усі слов'янські народи. Цей заклик є актуальним і зараз. Навіть існуючи окремо, слов'янські нації повинні складати певну наддержавну співдружність, бо спільні були їх корені, спільними або схожими були їх долі.