Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю
(за поезією «Ісаія. Глава 35»). II варіант

9 клас

Т. Шевченко часто у своїй поезії переосмислював біблійні образи і мотиви. Але саме останній період творчості в цьому відношенні найпоказовіший. І Біблію тепер поет використовує не опосередковано, а прямо, переосмислюючи цілі новозавітні образи і легенди («Неофіти», «Марія») та звернувшись до жанру «Подражанія».

Ісаія, старозавітній пророк, засвідчував те, що колись єврейський народ воскресне, бо є богообраним. Шевченко переосмислює біблійні образи, переносячи їх на український грунт, і відтак в його «Подражанії» пророкується майбутнє відродження українських земель.

Місія такого воскресіння покладена на Бога. І справді, скільки ще на землі триватиме панування злодіїв? Своєрідний страшний суд, на якому будуть покарані усі грішні, пов'язується із розквітом природи: заквітчаються і позеленіють безплідні, неполиті землі. Ізраїль знаходився у пустелі, і те, що земля покриється квітом, справді могло б сприйматися, як диво. Шевченко ж вживає цей образ у метафоричному значенні. Пустеля — це стан духовного життя української землі. Це стан зневіри, страждання, безпліддя. Пустеля оживе під впливом цілющої води, якою є слово. Таким чином, образ пустелі у Шевченка переосмислюється, набуває глибшого значення.

Коли духовна атмосфера в українському суспільстві покращає, на землі запанує правда. Це буде час воздаяння грішникам по заслугах і визволення колишніх рабів. «Незрячі прозрять», тобто побачать усю оточуючу їх підлість і брехню, які раніше, зайняті тяжкою працею, не помічали. «Німим отверзуться вуста», тобто з'являться ті, з чиїх уст лунатимуть слова правди.

Наслідком такого суспільного зворушення стане формування нового світу — вільного, широкого, радісного, перед яким відкриється багато шляхів у майбутнє. І не буде в цьому світі ні владик, ні рабів. Тема рівності і братерства, яка не раз раніше з'являлася у творчості Шевченка, у цій поезії знаходить підтвердження у біблійних пророцтвах і заповітах.

Існуюча дійсність сприймається Шевченком як царство зла, його весь час непокоїть доля свого народу. Але поет вірив у те, що колись Україна воскресне, що імперія зла і неправди розвалиться. Ця віра давала поетові сили, творчу наснагу. І він, ніби біблійний Ісаія, пророкує своїй країні краще майбутнє.