Україна й українці у творчості Тараса Шевченка

9 клас

У мальовничому куточку нашої України, на Чернечій горі, спить вічним сном наш незабутній Тарас Шевченко. Унизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і «лани широкополі», і милу його серцю Україну. Як мріяв, як заповідав...

Майже все своє життя він прожив за межами Батьківщини, але ніколи її не забував. Не забував і своїх земляків-українців. Скільки творів присвятив він Вітчизні!

Велике, добре серце поета страждало від розлуки з милим краєм, з рідними людьми. Він сумував за Україною, за її вишневими садками, за мелодійними піснями. Сумував, що Україна «обідрана, сиротою понад Дніпром плаче».

Болем і тугою переповнювалось серце поета від думки про те, що

Усе своє життя поет присвятив боротьбі за волю свого народу. Він писав, що не можна спокійно «дивитись, плакать — і мовчать!».

І не мовчав! Він засуджував російський царизм, який всіляко пригноблював український народ. Діставалось від нього і тим «землякам»-українпям, які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв».

У своїй знаменитій поемі «І мертвим, і живим...» Шевченко докоряє своїм землякам — українським панам, інтелігентам, що зневажають українську мову, культуру і низько схиляються перед усім закордонним:

Поет закликає українців вчитись так, як треба, щоб у них була своя мудрість, але щоб вони вивчали й кращі здобутки світової науки, культури:

Як актуально звучать ці слова сьогодні! Шевченко з любов'ю оспівував борців за волю України і засуджував своїх сучасників за їх пасивність, за те, що

Доля України глибоко хвилювала поета, про що він з таким болем писав в поезії «Мені однаково»:

Шевченка карали, відлучали від рідної землі, яку він так любив, за якою так тужило його серце. Проте... «караюсь, мучусь, але... не каюсь». Він не тільки мріяв про відродження України, її щастя, але й твердо вірив, що