Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з страхування

Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

Контрольна робота

На главную
Реферати з страхування

План

Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування
Задача
Тести
Література

Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

В Україні найбільшого розвитку та правового забезпечення набуло обов'язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов'язкове соціальне державне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку, поділяється на такі види:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

— медичне страхування;

— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

— страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за такими принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку здійснення державного соціального страхування;

— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

— обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування;

— солідарності та субсидування;

— державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

— цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) фізичні особи;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на загальнообов'язкове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів страхування. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків. Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

До основних категорій соціального страхування відносять страховий стаж, страховий ризик та страховий випадок.

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування. Особливості та розмір сплати страхових внесків роботодавцем і застрахованою особою визначаються законодавством. Страховий стаж в перспективі замінить трудовий стаж. Він буде основним критерієм оцінки практичної діяльності громадянина.

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово чи назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів страхування.

До страхових випадків по соціальному страхуванню належать:

• тимчасова непрацездатність;

• вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

• інвалідність;

• хвороба;

• досягнення пенсійного віку;

• смерть годувальника;

• безробіття;

• соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

• нещасний випадок на виробництві;

• професійне захворювання.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців та застрахованих осіб. Розміри внесків з кожного виду страхування визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

— надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

— фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

— створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

— покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням страхування.

Розміри внесків на державне загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюджету, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках:

— для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам;

— для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

За загальнообов'язковим соціальним страхуванням надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

— пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання;

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

— медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

— допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

— діагностика та амбулаторне лікування;

— стаціонарне лікування;

— надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

— профілактичні та освітні заходи;

— забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

— допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомога із вагітності та пологів;

— допомога при народженні дитини та із догляду за нею;

— допомога на поховання;

— забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

— профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

— допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання;

— відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

— пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

— допомога із безробіття;

— відшкодування витрат, пов'язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

— матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

— дотація роботодавцю для створення робочих місць;

— допомога на поховання безробітного.

Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань. Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управління в цілому. Одним із таких принципів є принцип законності, зміст якого полягає в тому, що всі органи управління, всі посадові особи зобов'язані виконувати свої повноваження згідно із законодавчими актами. В цій сфері діяльності слід чітко дотримуватися встановлених розмірів страхових внесків, строків їх сплати, використовувати кошти страхових фондів суворо за цільовим призначенням, своєчасно подавати звітність тощо. Крім того, принцип законності передбачає дотримання встановленого порядку прийняття управлінських рішень.

Управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Ці органи провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування. Це означає, що застраховані особи і роботодавці, як учасники системи, несуть відповідальність за управління страховим фондом. Сутність самоврядування в системі соціального страхування полягає у виділенні органів управління цієї системи із органів безпосереднього державного управління. Органи соціального страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності. Вона створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на засадах партнерства в управлінні фондами соціального страхування. Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів. Правління страхового фонду:

• затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;

• подає у встановленому порядку пропозиції щодо встановлення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

• затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

• створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

• спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.

Задача

Робітника звільнили 02.03.2008р. Середня заробітна плата 1500 грн. Стаж роботи 4 роки. Нарахувати допомогу з безробіття та визначити термін виплати у процентному відношенні призначеної допомоги.


Розв'язання:

Оскільки стаж роботи безробітного становить 4 роки, допомога по безробіттю виплачується у розмірах 55% від середнього заробітку, тобто допомога по безробіттю становитиме:

1500 * 0,55 = 825 грн.

Виплачуватися призначена допомога буде не більше 360 календарних днів:

перші 90 календарних днів — 100% (825 грн.);

подальші 90 календарних днів — 80 % (660 грн.);

далі — 70 % (577,5 грн.).

Тести

1. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування включає в себе:

а) планування;

б) прогнозування;

в) оперативне управління;

г) регулювання, контроль.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування включає в себе такі фінансові методи: планування, прогнозування, оперативне управління, регулювання, контроль. Тобто всі відповіді правильні.

2. Коли була прийнята Концепція соціального забезпечення населення України?

а) в 1998 р.;

б) в 1993 р.;

в) в 1991 р.;

г) в 1935 р.

Концепція соціального забезпечення населення України була прийнята Верховною Радою України в 1993 році. Правильна відповідь б).

3. Базою для нарахування страхових внесків до державних цільових фондів для роботодавців є:

а) прибуток підприємств;

б) сума фактичних витрат по підприємству;

в) нарахована заробітна плата найманих працівників;

г) всі відповідні вірні.

Базою для нарахування страхових внесків до державних цільових фондів для роботодавців є сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, отже правильна відповідь в).

4. Яким нормативним документом визначають принципи, правові та фінансові засади загальнообов'язкового державного соціального страхування?

а) Бюджетним кодексом України;

б) ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік";

в) Цивільним кодексом України;

г) ЗУ "Про страхування".

З метою реалізації державної політики щодо забезпечення соціального захисту населення ВРУ прийняла Закон "Про запровадження загальнообов'язкового державного страхування", а також основи законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які визначають принципи, загальні правові, фінансові й організаційні засади державного соціального страхування громадян в Україні. Отже, правильної відповіді немає.

5. Страхові резерви формуються за рахунок:

а) страхових платежів, які сплачують страхувальники;

б) виплати страхових сум та зобов’язань;

в) банкрутства страховика або його ліквідації.

Основним джерелом коштів загальнообов'язкового державного страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Правильна відповідь а).

6. Основні принципи ЗДСС:

а) матеріальне забезпечення, надання соціальних послуг та державних гарантій;

б) законодавче регулювання, обов’язковість страхування осіб, надання права отримання виплат;

в) надання соціальних послуг, пенсій, реалізація щодо їх отримання;

г) немає вірної відповіді.

До основних принципів соціального страхування відноситься законодавче визначення умов і порядку здійснення соціального страхування, обов’язковість страхування осіб, що працюють, надання права отримання виплат, а також державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав. Вірні відповіді в) і б).

Література

1. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — № 21.

2. Юрій С. І. і ін. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор. — 2004. — 464 с.

3. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посіб. — К.: Кондор. — 2003. — 252 с.

4. Конопліна Ю. С. Соціальне страхування: Навч. посіб. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. — 224 с.

5. Вовчак О. Д. Страхування: Навч. посіб. — Львів: "Новий Світ — 2000", 2006. — 480 с.

6. Внукова Н. М. Соціальне страхування: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2006. — 352 с.

bigmir)net TOP 100