Реклама на сайте Связаться с нами
Українська еліта

Воскобойников Михайло Михайлович

(1873 — 1942)

Зоолог

На главную
Українська еліта

Зоологія як наука завжди була багатою на імена видатних учених. Серед них помітне місце посідає Михайло Михайлович Воскобойников, професор кафедри зоології Київського університету, доктор біологічних наук, засновник функціонального напряму в морфології хребетних тварин, видатний громадський діяч, фундатор київської наукової школи функціональних морфологів. Це була людина надзвичайних здібностей. Учений мав тонку наукову інтуїцію, володів педагогічним і лекторським талантом, був науково безкомпромісним. Наукові праці М. М. Воскобойникова позначені високим професіоналізмом, чіткістю спостережень, чудовим викладом наукового матеріалу. Все це робить їх відомими в усьому світі. М. М. Воскобойников належить до тієї плеяди дослідників-зоологів, як і відомі вчені О. М. Сєверцов, І. І. Шмальгаузен, Б. О. Домбровський, В. Г. Касьяненко, О. П. Маркевич, І. Г. Підоплічко та ін.

М. М. Воскобойников дуже багато зробив для просвіти і народної освіти. Він був членом Московського товариства аматорів природознавства, антропології та етнографії, Товариства дослідників природи при Київському університеті, Київського гуртка дослідників природи. Учений упродовж багатьох років виступав з публічними лекціями, активно займався популяризацією природничих знань серед населення та воїнів Червоної Армії.

Михайло Михайлович Воскобойников народився 16(28) квітня 1873 р. у м. Павловську Воронезької губернії у родині купця. Середню освіту він отримав у Воронезькій класичній гімназії, яку закінчив у 1892 р. Захопленість природознавством і бажання глибше проникнути у таємниці природи переважали в ньому над усе. Він вступає до Московського університету на відділення природничих наук фізико-математичного факультету. Тут він слухає лекції славетних професорів — М. М. Кулагіна, О. П. Богданова, К. А. Тімірязєва, М. О. Мензбіра, В. І. Вернадського, І. П. Павлова та ін. Особливо великий вплив мав на нього М. Кулагін — визначний російський зоолог, пропагандист дарвінізму, блискучий лектор, засновник видатної школи ентомологів у Росії. Захоплений лекціями М. Кулагіна, Михайло Воскобойников почав спеціалізуватися на кафедрі безхребетних тварин. Результатом його наукових пошуків стала перша наукова праця, присвячена систематиці Pedicullinae (вошей), підготовлена на III курсі університету. Вона була надрукована через рік в "Известиях Московского Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии". Ця праця була у нього единою із систематики безхребетних тварин, оскільки пізніше вчений працював лише у сфері порівняльної анатомії хребетних. Але вже у своїй першій науковій праці він показав себе знаючим спеціалістом. М. Воскобойников належав до числа найбільш захоплених, зацікавлених і працелюбних студентів. Як свідчать архівні дані, М. Воскобойников "піддавався випробовуванню у Фізико-математичній досліджувальній комісії при Імператорському Московському університеті" у квітні-травні 1896 р. і за свої успіхи був удостоєний диплому першого ступеня. У 1896 р. він закінчує Московський університет з дипломом першого ступеня і невдовзі набуває початкового досвіду педагогічної роботи як викладач природничої історії у Новінській вчительській семінарії Міністерства народної освіти.

У 1897 р. Михайло Воскобойников переїхав до Москви, де спочатку працює викладачем ентомології у московській школі садівництва при Російському товаристві аматорів садівництва під патронатом імператриці Марії, а згодом, у тому ж році, отримує запрошення на посаду позаштатного асистента при Зоологічному музеї Московського університету.

У 1898 р. Михайло Михайлович знову змінює свою основну роботу, влаштовуючись викладачем природничої історії в Московському жіночому Олександро-Маріїнському інституті Відомства закладів імператриці Марії. Поряд з цим він продовжує позаштатну роботу асистента в Зоологічному музеї університету. У тому ж році М. Воскобойников бере участь в експедиції на Памір, якою керував професор Д. П. Головін з Петрово-Разумовської сільськогосподарської академії (нині Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва). Багаті спостереження і зібрані під час експедиції матеріали були високо оцінені у зоологічному і географічному відділах Московського товариства аматорів природознавства, антропології та етнографії — молодий вчений отримав золоту медаль.

Після приїзду до Москви з Паміру перед Михайлом Михайловичем постає проблема пошуку роботи. І тут доля зводить його з Олексієм Миколайовичем Сєверцовим, який пропонує йому посаду асистента в Юр'євському університеті. Багаторічне плідне співробітництво з О. М. Сєверцовим відіграло важливу, якщо не визначальну роль у творчому розвитку М. Воскобойникова. Спільність наукових інтересів і переконань міцно об'єднувала цих двох учених упродовж усього їхнього життя, а їхня спільна наукова діяльність створила передумови для бурхливого розвитку порівняльної анатомії, функціональної та еволюційної морфології. Можна з упевненістю стверджувати, що з іменами цих людей пов'язані передові ідеї в сучасній біології. О. М. Сєверцов і М. М. Воскобойников — це вчені, для яких наука була справою, що приносила радість і задоволення. Їх завжди поєднували творча думка, новаторство, прагнення до наукового пізнання життя.

Уже тоді, в юр'євському періоді свого життя, О. М. Сєверцов вирішує створити нову наукову школу, виховати своїх послідовників, які могли б вести самостійну роботу над пропонованими ним темами досліджень. Першим таким ученим і став М. Воскобойников, який серйозно захопився проблемою походження черепа нижчих хребетних. Глибокий інтерес до з'ясування морфологічних закономірностей історичних перетворень вісцерального апарату хребетних допоміг йому обрати теми — спочатку магістерської, а потім і докторської дисертацій. Відразу після захисту обидві дисертації отримали широке визнання серед наукових кіл і були удостоєні премій: імені К. Ф. Кесслера та імені Ахматова Російської академії наук. У майбутньому М. Воскобойников опублікує кілька фундаментальних праць, присвячених вивченню вісцерального скелету костистих риб.

У 1901 р. М. М. Воскобойников разом з О. М. Сєверцовим взяв участь у роботі XI з'їзду російських природознавців і лікарів, що відбувся у Санкт-Петербурзі. Для обох учених цей з'їзд мав незвичайне значення, оскільки сприяв їхньому науковому зростанню. На цьому з'їзді видатні вчені обмінювалися науковою інформацією, ділилися досвідом роботи, дискутували про найактуальніші питання зоологічної науки. Тут О. М. Сєверцов познайомився з багатьма природознавцями, але особливо зійшовся з відомим російським гістологом, спеціалістом з нервової тканини О. С. Догелем. Доповіді, зроблені на з'їзді, були такими: "Про розвиток п'ятипалої кінцівки хребетних" (О. М. Сєверцов), "Про розвиток вісцерального апарату сіга" (М. М. Воскобойников).

Поряд з науковою роботою М. М. Воскобойников розгорнув широку викладацьку діяльність в Юр'євському університеті. Разом з О. М. Сєверцовим він доклав чимало зусиль, щоб викладання в університеті було на належному науковому рівні. Там він читає курс зоології хребетних, і досить швидко стає приват-доцентом з обов'язковим курсом ембріології.

Отже, юр'євський період у житті М. М. Воскобойникова був часом, коли закладалися перші цеглинки до фундаменту його класичних досліджень з порівняльної анатомії і морфології хребетних тварин. Це був період формування його як зоолога-морфолога та анатома. Саме тут, у Юр'єві, під впливом таких визначних науковців, як геолог М. О. Андрусов, ботанік Ф. Ю. Левінсон-Лесінг і передусім видатний зоолог О. М. Сєверцов, формувалися прогресивні природничо-історичні погляди майбутнього вченого в галузі зоології, вироблявся діалектичний підхід до пізнання живої природи.

Однак у становленні М. М. Воскобойникова як ученого основну роль зіграв київський період його життя і діяльності. А почався він з того, що у 1902 р. О. М. Сєверцова запрошують до Київського університету і обирають завідувачем кафедри зоології та порівняльної анатомії фізико-математичного факультету. Після прибуття до Києва Олексій Миколайович викликає до Києва як свого асистента М. М. Воскобойникова. Тут Михайло Михайлович теж розгортає широку організаційну і педагогічну діяльність. За досить таки короткий час М. М. Воскобойников разом з О. М. Сєверцовим організовує зоотомічну лабораторію, налагоджує роботу Зоотомічного музею. Пізніше цей музей перетворився на багате зібрання зоологічних експонатів (переважно остеологічних). Водночас Михайло Михайлович веде значну педагогічну роботу, особливо вдалими були у нього популярні лекції. У Київському університеті він спочатку працює як асистент з курсу зоології хребетних і порівняльної анатомії, а потім як доцент з курсу гістології та ембріології. Також Михайло Михайлович бере активну участь у роботі Студентського гуртка дослідників природи.

Особливо активно працював М. М. Воскобойников у радянський період свого життя. Він очолював кафедру зоології хребетних і порівняльної анатомії Київського університету. Крім цього, він читав лекції в Медичному інституті та в Інституті харчової промисловості.

З 1922 по 1937 р. він завідував відділом морфології в Академії наук України. Під час Другої світової війни виїхав з Києва до Середньої Азії — спочатку в 1941—1942 pp. був професором Ташкентського університету, а влітку 1942 р. переїхав до Казахстану, в м. Кзил-Орда, куди був евакуйований Київський університет. Однак працювати тут довго йому не судилося — 15 грудня цього ж року він помер. Похований у Кзил-Орді.

Наукова спадщина М. М. Воскобойникова не дуже велика — близько 50 праць. Однак серед них є кілька великих монографій з еволюційної морфології. Основним змістом його праць було дослідження будови і функції зябрового апарату риб. Найважливішою заслугою М. М. Воскобойникова є обґрунтування та розвиток ним нового напряму в морфології — функціонального. Свої дослідження він будував на принципі вивчення єдності форми і функції в розвитку як вісцерального, так і іншого апаратів хребетних тварин, зокрема риб. Застосування цього принципу шляхом аналізу функціональних пристосувань організмів особливо широко розгорнулося як у працях М. М. Воскобойникова, так і його учнів — П. П. Балабая, К. І. Татарка, С. І. Чорного, М. В. Щербини та ін. Усі вони належали до створеної ним наукової школи.

Результати багаторічних досліджень професора М. М. Воскобойникова та його учнів з морфології хребетних тварин були ним зведені до великої монографії, опублікованої німецькою мовою "Апарат зябрового дихання у риб. Досвід синтезу в морфології" (1932). У цій праці на основі величезного фактичного матеріалу подано загальний нарис організації та еволюції апарату зябрового дихання у риб. Ця цінна праця насичена оригінальним фактологічним змістом і цікавими теоретичними узагальненнями.

На особливу увагу заслуговує праця М. М. Воскобойникова "Зяброві серця у риб" (1937—1940), в якій дається опис зябрових сердець і пояснюється принцип дії пристосувань, що сприяють проштовхуванню крові під час її проходження через зябри.

Михайло Михайлович Воскобойников був талановитим педагогом. Він любив молодь і залюбки працював з нею. Його лекції завжди були насичені глибоким науковим змістом. Загалом життя та діяльність цієї непересічної особистості ще чекають широкого дослідження.

bigmir)net TOP 100