Реклама на сайте Связаться с нами
Видатні постаті України

Кос-Анатольський Анатолій Йосипович

Біографія

(1909 — 1983)

Композитор, педагог

На главную
Видатні постаті України

Анатолій Йосипович Кос (Кос-Анатольський) народився 1 грудня 1909 р. в Коломиї, що на Івано-Франківщині. Значний вплив на формування таланту Анатолія мала його мати Лідія Іванівна. Вона завжди вирізнялася своєю музичною обдарованістю, і за успіхи в музичному навчанні батько подарував їй стареньке фортепіано. Згодом Лідія Іванівна віддала його Анатолію як найздібнішому серед своїх дітей — двох дочок і трьох синів.

На п'ятому році життя Анатоль уже співав у домашньому дитячому хорі українські пісні. Навчаючись в українській гімназії Станіслава, він відвідує філіал Львівського вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка, головним інспектором якого був композитор С. П. Людкевич. У 1923 р. відбулася перша зустріч Анатоля з відомим композитором. Станіслав Пилипович порадив показати здібного учня піаністам Львівського вищого музичного інституту.

Успішно склавши іспити на атестат зрілості, Анатоль твердо вирішив продовжувати навчання у Львові, у Вищому музичному інституті ім. М. В. Лисенка. Але його батько — Йосип Михайлович — переконав сина і порадив здобути професію, яка б дала "твердого хліба". Отож у 1927 р. Анатоль Кос став студентом юридичного факультету Львівського університету.

Через рік майбутній композитор вступив до Львівського вищого музичного інституту. Його зарахували у фортепіанний клас відомого на той час піаніста Тараса Шухевича. В інституті Анатоль став активним членом студентського гуртка "Домінанта". Проте невдовзі Шухевич залишив роботу у Вищому музичному інституті і перейшов до польської консерваторії ім. К. Шимановського. Він запропонував Анатолію вчити його безкоштовно.

Закінчивши консерваторію, Анатолій Йосипович переконався у правоті батькових прогнозів щодо сумної долі музиканта. Диплом не допоміг йому забезпечити матеріальне існування.

Зневірений Анатоль у 1931 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету і пішов працювати у приватну юридичну контору.

І хто знає, як склалося б далі його життя, якби не вересень 1939 р. (возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР), який докорінно змінив долю молодого адвоката. Перед ним відкрилося безліч можливостей виявити своє вміння. Всюди були потрібні музиканти. Анатолій Йосипович влаштувався викладачем музики і співав у гірничій школі, працював концертмейстером у музичному училищі, допомагав оформляти ляльковий спектакль у Палаці піонерів.

Першою його самостійною творчою роботою стало музичне оформлення лялькового спектаклю "Дівчинка і білочка".

Чорним смерчем Друга світова війна обірвала всі надії, плани, сподівання. Романс для високого голосу на слова В. Сосюри "Бродить ніч" був єдиним твором Анатоля Коса за всі жахливі воєнні роки.

Упродовж перших повоєнних років Кос-Анатольський — наприкінці 40-х років композитор узяв собі цей псевдонім — створив такі перлини хорової творчості, як пісні для мішаного складу "На горах Карпатах", "Зустріч на стерні", "Від Москви до Карпат", "Нова Верховина". Вони засвідчили зрілу майстерність молодого композитора: прекрасне відчуття форми, мелодичну щирість, знання специфіки хорового виконавства.

Навесні 1949 р. до Кос-Анатольського прийшло всенародне визнання, його запросив до Києва на концерт голова Спілки композиторів України Г. Г. Верьовка, де у виконанні хору Українського радіо звучали нові пісні Анатолія Йосиповича.

У 1951 р. його запрошують викладати музично-теоретичні дисципліни у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка. У 1954 р. він одержує звання доцента. Але творчість залишається головним змістом його життя, їй композитор віддає всі свої сили й натхнення.

Визнання А. Кос-Анатольському принесли хорові пісні, які хвилювали, вчили дружбі, вірності, любові. Пісенні твори увібрали розмаїття галицького фольклору, його соковитість і колористику, майстерно поєднані з теплою інтонацією, світлою елегійністю: "Пісня про трембіту", "Нова Верховина", "Коломия-місто". Ліричні хори Кос-Анатольського, а сюди входять твори різноманітного тематичною спрямування — про любов, дружбу, рідний край, — наближені за характером вислову до солоспівів композитора: початкова тема звучить у партії соліста і лише після сольного викладу, на кульмінаційному гребні хор підхоплює приспів. У характері українських ліричних народних пісень вирішує композитор і хорові пісні "Розмовляла калинонька" (слова А. Пашка), "Моя гуцулочка", "Буковинські вечорниці" (слова І. Кутеня), "Ой летіли соловейки" та "Коли відлітають лелеки" (слова А. Кос-Анатольського), "В забутому саду" (слова П. Воронька) тощо.

А. Кос-Анатольський продовжував розвивати жанр хорової обробки народних пісень, започаткований М. Лисенком, С. Людкевичем. У доробку композитора в цьому жанрі понад двадцять творів. Серед хорових акапельних обробок особливо популярна мініатюра на текст К. Малицької "Чом, чом, земле моя?".

Справжньою прославною кантатою є "Безсмертний заповіт", написаний для мішаного хору, соло баритона та симфонічного оркестру на слова композитора до 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

Особливе місце у творчості А. Кос-Анатольського посідають сольні пісні та романси. У 50-х роках він створив кращі свої романси і солоспіви, такі як "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Ой, коли б я сокіл", "Ой піду я межи гори", "Солов'їний романс", "Рідна мати моя" та ін.

Кілька чудових вокальних мініатюр композитор створив на тексти Т. Шевченка: "Давно це минуло", "Ой тумане, тумане", "Сонце заходить".

У 50-х роках А. Кос-Анатольський спробував свої сили в жанрі опери та балету: опери "Назустріч сонцю" і "Заграва", балети "Хустка Довбуша" і "Сойчине крило". Балет "Орися", написаний у 1964 p., композитор присвятив темі сучасності.

У 1960 р. в тісній співдружності з колективом Одеського театру музичної комедії А. Кос-Анатольський створює оперету "Весняні грози".

Широко відомі інструментальні твори композитора: фортепіанні сюїти "Сині гори", "Козацькі могили", "Буковинська сюїта".

На початку 70-х років А. Кос-Анатольський плідно співпрацював із ансамблем скрипалів Одеської спеціальної музичної школи. Композитор створював для ансамблю музичної школи репертуар, враховуючи уподобання та технічні можливості юних музикантів.

Чималий доробок композитор вніс у літературно-музичну критику. Опублікував низку статей, нарисів, есе, спогади про видатних співаків: Модеста Менцинського та Соломію Крушельницьку, про корифея західноукраїнської музики Станіслава Людкевича, про свої зустрічі з видатними письменниками, поетами, артистами, диригентами.

Анатолій Йосипович багато років очолював Львівську композиторську організацію, в консерваторії вів клас композиції. Чимало його випускників поповнили Спілку композиторів України.

Композитор сприяв організації у Львові хору хлопчиків, чоловічого хору, оркестру народних інструментів.

У 1979 р. видавництво "Музична Україна" випустила у світ збірку вокальних творів А. Кос-Анатольського, яку було відзначено Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

А. Й. Кос-Анатольський помер 30 листопада 1983 р.

Народний артист України, композитор Кос-Анатольський майже сорок років був центром музичного життя Львівщини. Його твори звучать і сьогодні, озиваючись до людських сердець щирим почуттям, доброю надією і світлою мрією.

bigmir)net TOP 100