Реклама на сайте Связаться с нами
Видатні постаті України

Кропивницький Марко Лукич

Біографія

(1840 — 1910)

Драматург, актор, режисер, композитор

На главную
Видатні постаті України

Марко Лукич Кропивницький народився 10 травня 1840 р. у с. Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії (нині с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області).

Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтича М. К. Рудковського у слободі Олександрівка. У 1856 р. із похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в місті Бобринці. Служив там же у повітовому суді. У 1862—1863 pp. — вільний слухач юридичного факультету Київського університету. З лютого 1864 р. — знову на службі в Бобринецькому повітовому суді. З 1865 р. — у місті Єлисаветград (нині Кіровоград), куди було перенесено повітовий центр. Працює секретарем поліційного управління, згодом — у Єлисаветградському сирітському суді.

На 28-му році життя одружився з Олександрою Костянтинівною Вукотич (1851-1880).

З 1869 р. працює секретарем Бобринецької міської думи. У 1871 р. виходить у відставку й переїжджає до Одеси, де 12 листопада 1871 р. дебютує як актор-професіонал у складі трупи народного російського театру графів Маркових і Чернишова (вистава за п'єсою Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці").

З 1873 р. працює в Харківському театрі Александрова-Колюпанова. На літній театральний сезон 1874 р. М. Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає з великим успіхом. У лютому 1875 р. вирушає на гастролі в Галичину, де стає наставником і режисером галицького театру "Руська бесіда", привносить кілька новацій у його діяльність.

У 1876—1881 pp. працює у складі російських труп Сімферополя, Єлисаветграда, Кременчука. У 1882 р. засновує театральне товариство, до якого згодом приєднуються кращі тогочасні українські актори. З 1885 р. М. Л. Кропивницький очолював різні українські театральні трупи, які гастролювали по більшості губерній Російської імперії. В 1890 р. оселився на хуторі Затишок під Харковом: одночасно з працею на хуторі очолював українські трупи, часто виїздив з ними на гастролі.

Помер у вагоні залізничного поїзда, прямуючи з гастролей з Одеси до Харкова. Похований у Харкові.

Літературні здібності проявилися у М. Л. Кропивницького дуже рано: ще в дитячі роки він писав вірші, складав пісні. Над першою п'єсою "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить" почав працювати в 1863 р. в Києві, а завершив її в Бобринцях. У 1873 р. автор цю п'єсу суттєво переробив. Вона мала кілька редакцій і відома під назвою "Дай серцеві волю — заведе в неволю". За свого життя М. Л. Кропивницький створив понад 40 різних п'єс — оригінальних і на сюжети інших авторів.

М. Л. Кропивницький своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів, за що був визнаний "батьком українського театру". Упродовж двох десятиліть (1881—1902) він був провідною постаттю української сцени. Його чудові акторські дані, які дивували сучасників (деякі професійні секрети Марка Лукича так і лишилися для них загадковими), доповнювалися прекрасним голосом — високим басом надзвичайно широкого діапазону. Крім того, він добре знався на музиці й сам писав мелодії для багатьох п'єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це, зокрема, дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що постійно проявлялося в його роботі як режисера. Театральні критики Петербурга слушно порівнювали виступи трупи М. Л. Кропивницького з виступами відомої на весь світ німецької трупи "Майнінгенців", яка в 70-х роках XIX ст. відвідала й Російську імперію. Схожість ця полягає у театральному новаторстві "батька українського театру": сповідуванні нової тоді ідеї створення під час вистави акторського ансамблю, заміні мальованих декорацій об'ємними, відтворенні театральних сцен в усіх побутових деталях (часом це набувало повного натуралізму) тощо. М. Л. Кропивницький багато зробив для формування самобутнього репертуару українського театру. В цьому повною мірою виявився не тільки його талант організатора, а й громадського діяча та патріота.

Як і багато інших діячів підневільної України, М. Л. Кропивницький зростав за складних і неоднозначних життєвих обставин. З малих літ доля часто була жорстокою і немилосердною до нього. Життя його батьків було зруйноване життєвими обставинами, хоч обидва вони були людьми обдарованими (Лука Іванович, незважаючи на власне сирітство, зумів стати управителем маєтку; Капітоліна Іванівна чудово грала на музичних інструментах, співала і танцювала). Після розлучення з дружиною, яка зійшлася з родовитим паном, Л. І. Кропивницький мусив лишити сина у чужих людей (на службі у попа). Незважаючи на величезний потяг до знань, який не згасав у нього і в зрілому віці, М. Л. Кропивницький не зміг здобути систематичної спеціальної освіти. Однак він знав кілька мов (польську, французьку, німецьку, російську). Під час навчання у Бобринцях, зустрівшись із власною матір'ю, навчався у неї гри на музичних інструментах: тоді ж, у 1854 p., він уперше побував на циркових виставах, почав брати участь у любительських театральних постановках. Звідтоді захоплення театром і стало головним у його житті. А образи навколишнього — побаченого, відчутого, пережитого й передуманого — склали могутню життєву основу його багатогранної творчості.

bigmir)net TOP 100