Реклама на сайте Связаться с нами
Видатні постаті України

Мечников Ілля Ілліч

Біографія

(1845 — 1916)

Зоолог, фізіолог, патолог

На главную
Видатні постаті України

Ілля Ілліч Мечников народився 3 травня 1845 р. в с. Іванівка Куп'янського повіту Харківської губернії. Закінчивши середню школу із золотою медаллю, 17-річний Ілля у 1862 р. поступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Ще у студентські роки І. І. Мечников стає переконаним матеріалістом і прибічником теорії еволюції органічного світу. В університеті він вчиться на відмінно і закінчує його в 1864 р. за два роки замість встановлених чотирьох. Під час навчання в університеті молодий дослідник публікує дві наукові праці. Першу з них, присвячену інфузоріям, він написав у 18 років (1863).

Після закінчення університету І. І. Мечников їде з науковою метою за кордон (до Німеччини та Італії). У Німеччині він стажується у зоолога Лейкарта — працює в лабораторії над вивченням круглих червів (нематод). Захопившись ембріологією, Ілля Ілліч в Неаполі починає вивчати розвиток головоногих молюсків і голкошкірих. В ембріології вчений вбачав один із шляхів розкриття процесу еволюції тварин.

Дослідження, проведені І. І. Мечниковим у Німеччині та Італії, лягли в основу його магістерської дисертації, присвяченої розвитку головоногого молюска — сепіоли. її він блискуче захищає у 1867 р. в Петербурзі. Після цього вчений переїжджає до Одеси, де працює доцентом Новоросійського університету до 1868 р. Тут почалася його дружба з О. О. Ковалевським та І. М. Сєченовим. У цьому ж році І. І. Мечников залишає Одесу і переїжджає в Петербург. Упродовж двох з половиною років він працює доцентом кафедри зоології в Петербурзькому університеті. За цей час учений успішно захищає докторську дисертацію і отримує звання професора. Дисертація на тему "Про історію розвитку Nebalia" була продовженням серії його ембріологічних досліджень. У дисертації розглядається надзвичайно цікавий представник класу ракоподібних — небалія, що має ознаки, характерні як вищим, так і нижчим ракам.

У Петербурзі І. І. Мечников працює недовго. У 1870 р. він їде в Одесу, його обирають професором зоології Новоросійського університету. Талановиті лекції молодого професора викликали величезний інтерес і любов студентів. Він успішно працює в галузі ембріології, вивчає розвиток різних груп безхребетних тварин.

Серед ембріологічних робіт Іллі Мечникова одеського періоду особливо цінними є його дослідження з розвитку нижчих багатоклітинних — губок і кишковопорожнинних. Особливо вагомою є його праця "Ембріологічні етюди про медуз" (1886). Що стосується губок, то І. І. Мечникову належить пріоритет у дослідженні їх розвитку. Робота над вивченням розвитку губок і кишковопорожнинних наштовхнула І. І. Мечникова на блискучі й плідні ідеї в галузі фізіології та медицини. Саме в Одесі він розпочинає свої всесвітньо відомі дослідження з внутрішньоклітинного травлення. Ці дослідження завершилися створенням теорії фагоцитозу, яка принесла І. І. Мечникову світову славу.

У 1882 р. І. І. Мечников покидає Новоросійський університет — йому не подобалися реакційні заходи університетського керівництва. Поступово залишає роботу в галузі зоології. У своїй подальшій науковій діяльності він усе більше захоплюється вивченням бактерій і питаннями фізіології.

З 1886 по 1890 р. учений керує бактеріологічною станцією в Одесі. Однак представники реакційних сил не могли пробачити талановитому вченому його передових поглядів і заважали його науковій діяльності. Це призвело до того, що він змушений був у 1890 р. покинути Росію і переїхати до Парижа на запрошення Луї Пастера. В інституті всесвітньо відомого вченого І. І. Мечников керує одним з відділів аж до самої смерті. Однак про Україну вчений не забував. Так, у 1908 р. він приїжджає до Одеси на запрошення голови мікробіологічного товариства Д. К. Заболотного. Кілька разів учений приїздив до Росії під час епідемій для боротьби з ними.

У 1915 р. весь світ відзначив 70-річчя від дня народження відомого вченого. Однак уже в наступному році, 2 липня 1916 p., I. I. Мечников помер. Похований у Парижі.

І. І. Мечников — видатний учений і мислитель. Його наукова діяльність не тільки різноманітна, а й глибинна і повчальна. Теоретична робота цього вченого була нерозривно пов'язана з практикою, насичена палким бажанням допомогти людству, своєму народові.

І. І. Мечников дуже багато зробив у галузі зоології, особливо в таких напрямах, як ембріологія і філогенетика (наука про походження і шляхи еволюції як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу загалом).

Теорія походження багатоклітинних організмів, створена І. І. Мечниковим, має назву теорії парінхимели або фогоцители. Вона пов'язана з ембріологічними дослідженнями І. І. Мечникова та його працями з внутрішньоклітинним травленням. У своїх працях І. І. Мечников різко виступає як проти теорії походження багатоклітинних організмів німецького вченого Е. Геккеля, відомої під назвою теорії гастреї, так і проти гіпотез походження багатоклітинних, запропонованих у той час іншими зарубіжними зоологами. У галузі філогенетики Ілля Ілліч розробив два важливі питання: теорію походження багатоклітинних організмів і так звану ктенофорну теорію походження голкошкірих і хордових.

У своїй ктенофорній теорії дослідник по-новому поставив питання про походження голкошкірих і хордових тварин. Він указав на спорідненість найвисокоорганізованіших представників типу кишечнопорожнинних — гребневиків, або ктенофор, з голкошкірими. А з такої родинності з найбільшою вірогідністю витікає висновок про можливість походження цих останніх від гребневиків (ктенофор).

Надзвичайно важливе філогенетичне значення має відкриття І. І. Мечниковим двобічносиметричних личинок голкошкірих, що довело вторинний характер радіальної симетрії тіла цих тварин. Крім цього, це відкриття вказує на філогенетичний зв'язок нижчих хордових з голкошкірими. Личинка баланоглоса (морська тварина, яка споріднена з нижчими хордовими) торнарія, також досліджена Мечниковим, має дуже багато схожого з личинками голкошкірих.

Безперечно, І. І. Мечников є одним з найвидатніших ембріологів у світовій науці. Його ембріологічні дослідження висвітлюють питання розвитку безхребетних тварин і мають такий же порівняльний характер, як і праці О. О. Ковалевського. Ось чому І. І. Мечникова та О. О. Ковалевського справедливо вважають засновниками порівняльної ембріології. Загалом для І. І. Мечникова заняття ембріологією було не самоціллю, а одним з основних засобів встановлення філогенії тварин. Коло об'єктів порівняльно-ембріологічних досліджень І. І. Мечникова було надзвичайно широким. Тільки завдяки величезній працездатності Іллі Ілліча можна було охопити ґрунтовними дослідженнями такі різні групи тваринного світу, як комахи і медузи, немертини і скорпіони, сифонофори і багатоніжки, головоногі молюски і особливо детально ним вивчені голкошкірі. Праці І. І. Мечникова, як і дослідження О. О. Ковалевського, довели єдність походження і розвитку тваринного світу. Вони показали, що теорія зародкових листків поширюється і на безхребетних тварин.

Величезну наукову цінність мають також праці І. І. Мечникова з мікробіології, одним із засновників якої його заслужено вважають. А відкриття вченим явища фагоцитозу є одним з найважливіших досягнень вітчизняної науки. Воно принесло І. І. Мечникову світову славу. У своїй праці "Лекції про порівняльну патологію запалень" (1892) Ілля Ілліч подав на розгляд нову теорію запалення.

Велике значення мають також праці І. І. Мечникова, що стосуються проблеми імунітету (невідпірності організму до заразних хвороб). У праці "Про імунітет і заразні хвороби" (1901) І. І. Мечников пов'язав явище імунітету з дією фагоцитів. Останні роки свого життя вчений присвятив проблемі довголіття ("Етюди про природу людини", 1904; "Етюди оптимізму", 1907). Дуже багато вчений зробив для зміцнення ідей Ч. Дарвіна. Внесок І. І. Мечникова до скарбниці світової науки величезний. Він у дослідах на собі показав роль холерного вібріона як збудника азіатської холери. Виконав класичні дослідження щодо вивчення експериментального сифілісу, черевного тифу і туберкульозу. Провів новаторські роботи щодо з'ясування ролі мікробних асоціацій і антагонізму мікробів в інфекційному процесі. Створив учення про цитотоксини. Широко відомі праці Мечникова про тривалість життя і причини старіння. Свої філософські погляди природознавця-матеріаліста він виклав у книзі "Сорок років пошуку раціонального світогляду" (1913).

Ілля Ілліч Мечников удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини (1908, разом з П. Ерліхом), був почесним членом Американської академії мистецтв і наук (з 1898 р.), Паризької АН (з 1904 p.). Президія АН СРСР запровадила премію і Золоту медаль його імені.

bigmir)net TOP 100