Реклама на сайте Связаться с нами
Видатні постаті України

Неволін Костянтин Олексійович

Біографія

(1806 — 1855)

Правознавець

На главную
Видатні постаті України

Костянтин Олексійович Неволін народився в місті Орлов (нині Халтурин) у сім'ї священика. Закінчив Вятську духовну семінарію і Московську духовну академію в 1827 р. Після опанування основ вітчизняного законодавства у II відділенні Власної Його Імператорської Величності Канцелярії під керівництвом М. М. Сперанського та Санкт-Петербузькому університеті відбув у 1829 р. до Берлінського університету для подальшого вивчення юридичних наук. К. Неволін слухав лекції К. Ф. Савіньї, упродовж трьох років вивчав енциклопедію права, філософію права, історію та теорію державного права, римське право, германське і пруське право, європейське народне право (міжнародне право). У 1832 р. повернувся в Росію і знову почав працювати в Канцелярії. Після захисту в 1835 p. у Санкт-Петербурзькому університеті дисертації на ступінь доктора законознавства "О філософії законодательства у древних" К. О. Неволін був призначений на посаду ординарного професора енциклопедії права і установ Російської імперії в Університет св. Володимира в Києві.

Саме в Києві на повну силу розгорнув свою діяльність К. О. Неволін як учений — тут він багато працював над організацією роботи університету і насамперед юридичного факультету, тут він став учителем цілого покоління юристів, сприяв подальшому утвердженню європейської науки і розвитку вітчизняної правової науки. У 1837 р. його було обрано на посаду ректора університету, потім двічі він був переобраний. Посаду ректора К. О. Неволін обіймав до лютого 1843 p., тобто до його переходу у Санкт-Петербурзький університет.

На київський період творчості К. О. Неволіна припадає праця, що визначила його місце в науці і започаткувала розвиток основ історичної школи права, — це "Энциклопедия законоведения" (1839—1840) у двох томах. Перебуваючи під впливом вчень К. Ф. Савіньї, Г. Пухти та її послідовників, К. О. Неволін виклав основи права та їх всесвітній розвиток відповідно до традицій історичної школи права. Дух історизму укорінився в Університеті св. Володимира у Києві саме завдяки зусиллям К. О. Неволіна. Його "Энциклопедия законоведения" стала настільною книгою кількох поколінь вітчизняних юристів, вона була нагороджена в 1841 р. Демидовською премією Російської академії наук. Костянтин Олексійович не лише виклав систему філософії прав та історії законодавства стародавніх народів, він також вдався до опрацювання низки проблем юридичної науки, що турбували його сучасників: про закони історичного розвитку суспільства і права, про форми держави, про відношення необхідності до свободи, про форми права, про кодифікацію, про відношення практики до теорії. Як прихильник історичної школи права під формою закону він розумів "або звичаї, або закони у вузькому розумінні, або ж вчення законознавців". Законознавство для К. О. Неволіна мало чисто практичне значення.

У березні 1843 p. K. О. Неволін був призначений завідувачем кафедри цивільних, загальних, особливих і місцевих законів Санкт-Петербурзького університету. У 1847 р. його було обрано проректором університету і деканом юридичного факультету. З 1845 р. він викладав історію російського законодавства на філософському факультеті, а з 1848 р. — цей самий предмет та енциклопедію законодавства в імператорському училищі правознавства.

К. О. Неволін був обраний дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства, членом-кореспондентом Російської академії наук на відділенні російської мови і словесності (з 1853 p.). У 1854 р. він був обраний почесним членом Університету св. Володимира в Києві.

bigmir)net TOP 100