Чижевський Дмитро Іванович

Біографія

Дмитро Іванович Чижевський народився 4 квітня 1894 р. в Олександрії Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Його діяльність тісно пов'язана з істориколітературною і філософською проблематикою.

Д. Чижевський здобув вищу освіту у Петербурзькому (1911—1913) і Київському (1914—1919) університетах. У 1921—1922 pp. він викладає в Інституті шляхетних дівчат, пізніше потрапляє під ленінський указ про "видворення" з Росії "гнилої інтелігенції" (філософів, істориків та ін.) і змушений емігрувати до Німеччини. Там він навчається в Гейдельберзькому та Фрайбурзькому університетах, а з 1924 р. починає працювати доцентом Українського педагогічного інституту в Празі.

У 1923 р. Д. Чижевський працює доцентом, згодом професором Українського вільного університету в Мюнхені, паралельно читає лекції в університетах Польщі, Франції, Швеції та ін. У 1949—1956 pp. він обіймає посаду професора Гарвардського університету (США). У 1956 р. знову повертається до Німеччини на посаду професора Гейдельберзького університету, де йому судилося закінчити свій життєвий і науковий шлях 18 квітня 1977 р.

Перші наукові публікації Д. Чижевського пов'язані з філософією. Так, докторський ступінь він здобув за дослідження "Гегель у Росії" (1924), видав хрестоматію з грецької філософії (1927), історіографічну працю "Філософія на Україні" (1926), монографію "Сковорода" (1931) та опублікував понад 30 філософських статей. Багато уваги він приділяв підготовці лекцій з логіки.

Пізніше Д. Чижевський поглиблюватиме свої дослідження в галузі філософії, вийде його праця "Філософія Г. С. Сковороди" та ін. Він досить багато уваги приділяє діалектиці взаємодії "нації" і "людства". Націю дослідник розглядає як у раціоналістичному, так і романтичному аспекті. Раціоналістичний підхід дає змогу виявити особливе, тобто національне. Проте Д. Чижевський відзначає, що справжньою цінністю є загальнолюдське, наднаціональне. Національне, яким би всеохоплюючим воно не було, поступається загальнолюдському. Співвідношення національного і наднаціонального Д. Чижевський використовує як методологічний засіб дослідження всесвітньої філософії. Саме через призму цієї методологічної підвалини Д. Чижевський досліджує культуру слов'янських народів — українського, російського, польського, словацького, чеського та ін.

Глибокий аналіз філософської спадщини України, особливо творчості Г. Сковороди, дав можливість Д. Чижевському змалювати повну картину українського національного характеру. Національний характер, на його думку, не є абсолютно однаковим для всіх представників етносу, оскільки він має специфічні психологічні і соціальні типи та відмінності, що формуються самим буттям. Поряд з позитивними рисами українця, такими як емоційність, сентиментальність, ліризм, індивідуалізм, прагнення до свободи, здатність сприймати нове та ін., мають місце і негативні — прагнення взаємної боротьби, знищення власних і чужих форм, заздрість та ін.

Д. Чижевський намагається відстежити витоки формування рис національного характеру і віднайти шляхи утворення передумов прояву негативних людських рис. Він одним з перших визначив емоційність, ліризм та інші риси української ментальності як основоположні. У своїх філософських творах саме за таким критерієм він визначає належність до української філософії мислителів за ознакою їхньої участі у творчому процесі національної інтелектуальної традиції.

Надзвичайно багато уваги Д. Чижевський приділяв літературознавству. В 1942 р. він видає "Історію української літератури (давній період)", "Історію давньоруської літератури: Київська епоха", у 1952 р. — "Порівняльний нарис слов'янських літератур", у 1957 р. — "Про романтизм у слов'янських літературах", у 1971 р. — "Порівняльну історію слов'янських літератур" та ін. Найвагомішою працею Д. Чижевського стала "Історія української літератури (від початків до доби реалізму)".

Метою дослідника української літератури було завдання знайти для неї законне і водночас суверенне місце в системі світового літературознавства. Саме такий підхід дав змогу максимально окреслити специфіку українського літературного процесу, передати його дух і вплести нашу літературу з її тисячолітньою історією в коло світових літератур.

Дмитро Чижевський дав глибокий аналіз української літератури у взаємозв'язках не лише зі слов'янськими, а й з деякими іншими літературами світу.

Праці Дмитра Чижевського збагатили не тільки вітчизняну, а й світову філософську і філологічну думку. Можливо, з окремими думками автора ми можемо не погоджуватись, але мали б визнати, що його творчість значно збагатила вітчизняну і світову наукову думку.