Міжнародні лізингові операції

Реферат

1. Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.

2. Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % від вартості набутого для лізингу майна.

3. Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

4. Експортний лізинг — угода, за якою лізингова компанія купує об'єкт лізингу в національної компанії і передає його закордонному лізингоодержувачу.

5. Імпортний лізинг — лізингодавець купує предмет лізингу в іноземного підприємства і надає його вітчизняному лізингоодержувачу.

6. Сублізинг — операція, у якій беруть участь основний лізингодавець, зареєстрований в одній країні, і посередник іншої країни, що передає об'єкт лізингу лізингоодержувачу.

Істотними умовами договору лізингу є:

— найменування сторін;

— об'єкт лізингу (перелік і вартість майна), умови та строки його поставки;

— строк, на який укладається договір лізингу;

— розмір, структура та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

— умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з чинним законодавством;

— умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

— умови страхування об'єкта лізингу;

— умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

— умови реєстрації об'єкта лізингу;

— умови повернення об'єкта лізингу чи його викуплення після закінчення дії договору;

— умови дострокового розірвання договору лізингу;

— умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

— відповідальність сторін;

— дата і місце укладення договору.

На відміну від традиційної оренди об'єкт лізингової угоди обирається лізингоодержувачем, а лізингодавець купує устаткування за свій рахунок. Термін лізингу коротший за термін фізичного зносу устаткування. Після закінчення терміну лізингу клієнт може продовжувати оренду на пільгових умовах або купити майно за залишковою вартістю. У світовій практиці лізингодавцем звичайно є лізингова компанія, а не комерційний банк.

Сьогодні лізинг є одним із основних фінансових інструментів, що дозволяє здійснювати великомасштабні капітальні інвестиції в розвиток матеріально-технічної бази будь-якого виробництва. Порівняно з іншими способами придбання устаткування (оплата за фактом постачання, покупка з відстрочкою оплати, банківський кредит тощо) лізинг має низку істотних переваг:

1. Лізинг дає можливість підприємству-орендарю розширити виробництво і налагодити обслуговування устаткування без значних одноразових витрат і необхідності залучення позичкових коштів.

2. Пом'якшується проблема обмеженості ліквідних коштів, витрати на придбання устаткування рівномірно розподіляються на весь термін дії договору. Звільняються кошти для вкладення в інші види активів.

3. Не залучається позиковий капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного і позикового капіталів.

Поряд з тим лізинг має й певні недоліки:

— операції, пов'язані з лізингом, відрізняються значною складністю як щодо розробки прийнятної схеми, формулювання умов угоди, так і щодо документального її оформлення;

— лізингодавець повинен мати значний початковий капітал або мати стабільне джерело коштів;

— лізингоодержувач програє на підвищенні залишкової вартості лізингового майна, зокрема через інфляцію;

— вартість лізингу вища, ніж ціна покупки, позички (банківського кредиту), оскільки ризики зносу (морального старіння) об'єкта лізингу несе лізингодавець, який закладає їх у вартість лізингу.

Лізингова операція відрізняється досить складною організацією. Угода часто складається як мінімум з трьох контрактів:

— між орендарем і орендодавцем;

— між постачальником і орендодавцем;

— між орендодавцем і його банком.

Звичайно перед укладанням угоди справа клієнта ретельно аналізується. Цей аналіз включає:

— оцінку спроможності клієнта виплатити орендні платежі і його попередніх прибутків від використання орендованого устаткування;

— оцінку товарів (попит на них з позицій можливого перепродажу).