Ти був схожий на бджолу-медовицю,
Із очима в задумі, у яких вирувало сонце,
По краплині збираючи світлі меди,
Їй присмачував сміхом людської щедроти.
Крапелина із квітки, із яблуні, з вишні,
Із пахучої гречки в вечірніх полях,
Крапелина із серця людського й душі,
Із очей, із роси на прозорім світанку.
|
|
|
