Краків

Євген Маланюк

Дотримать заповіт лицарства
Нам допоміг цей промінь з мряки —
Вознесений над світ і царства,
Лиш вічністю червлений Краків.

Так. Всі шляхи вели до нього
На плит молитвословний камінь
Каплиць, звідкіль дихання Бога
Відвіку ширилось віками.

Там спить історія, як мощі,
І все здається: ось воскресне!
І враз наш дух, сліпий і тощий,
Підійметься на гори хресні.

І раптом зникнуть ф’якри, авта,
Трамваї, світла і бетони,
І встане вічність — вічна правда,
І місто в вічності потоне.

24.XI. 1920