Серпень, вересень вже непорушно стоять
І чекають на спізнений жовтень.
Десь надійде з-за обрію черга твоя
І той день, що його не знайшов ти.
Він освітлить роки. І прийдешнього путь
Встане просто і ясно-тверезо,
І оціниш, чого не вдалося збагнуть:
Як у тезу вповзла антитеза.
27.VII. 1964
|
|
|
