|
Возрадуюся и возвеселюся о милости
твоей, яко призрел еси на смирение
мое, спасл еси от нужд душу мою,
и неси мене затворил в руках вражиих,
поставил еси на пространне
нозе мои.
Та й гарна ж та Галка Біла,
Що до Петра прилетіла!
Чого ж мені журитися?
Хіба ж іще трясці!
Тільки богу молитися,
Щоб жить в твоїй ласці.
Чого бажав — усе ти дав:
На піввіку стане;
Аби лишень ти вікував,
О мій любий пане!
Через плечі почепив ти
Стрічку червоненьку,
А над серцем пришпилив ти
Звіздочку ясненьку;
І на радощах серденько
Під звіздою б’ється,
Що аж стрічка та частенько
На грудях трясеться!
Та й гарна ж та Галка Біла,
Що до Петра прилетіла
І на грудях йому сіла!
«А поживем, — як сам кажеш, —
Ще й Гальку дістанем».
Ну, там собі як сам зважиш...
Ми спорить не станем!
|
|
|
