Прийшли у Київ лондонські тумани,
Закутали у сиве білий світ.
Скажи мені, чому мене туманиш,
Свій одхиляєш білоцвіт?
Принцесо Анно, королівно Ганно,
Яка ж нам честь — Ви сіли на коня
І рветеся за призом бездоганно,
Аж Ваша наполохана рідня.
Ви шкереберть лицем у наш чорнозем —
Спіткнувся кінь, бо ж рвався напролом.
Зафіксував Ваш королівський розум
Отак це дивне місто над Дніпром.
Принцесо Анно, вже готова ванна,
А до весілля щезнуть всі сліди —
Яка ж це честь, принцесо панно Анно,
Для сивої дніпровської води!
Принцесо Анно, Ви іще коли-небудь
У Київ завітайте залюбки...
...Чому смієшся ти, моя принцесо Либідь,
І за конем змітаєш кізяки?..
|
|
|
