|
Пам’яті Леоніда Миколайовича Коваленка
Колись
Розповідав ти мені
Як на Півночі лютій
Ви відбивали
Атаки
Падали скошені друзі
Замерзали відразу на кригу
Голо було і люто
Вогненно і відчайдушно
Складали ви брат на брата
Бо ворог знову шалів
І з такого окопу
З-за бруствера вбитого друга
Відбивали вдесяте атаку
Мертві друзі собою
Слугували живим
Востаннє
Коли кулі не всі
Попадають у мене
Добре я розумію
Це ти друже ти
Останнім і відчайдушним
Мертвим поривом
Їх у себе вбираєш
Поглинаєш ті люті кулі
Моїм бруствером вічним
Сповідаючи наостанку
Закон вірності
Мертвий.
|
|
|
