Все Гоголя про Гоголя питаю —
Який він був? І в чому таїна,
Що сам собі усе про нього втаюю.
Вночі він ближче, гірше — завидна.
Всі таємниці вдень скресають. З льодом.
Стаєш нікчемним, гірш усіх нікчем.
Люблю його останнім перельотом
І небо замикаю тим ключем.
Душа летить із вирію до Гоголя,
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно незагоєна,
Їй дише вслід морозом Басаврюк.
А в небі тихо. І немае стелі.
І тільки видно, як віддалеки
Він хмарою химерною шинелі
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо не доступитись,
І тільки журно, бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа жива ще, хоч у смерть німа.
|
|
|
