Ради чого, ви думаєте, я берусь за перо?
Щоб поганити зло? Щоб уславить добро?
Нерозлучних братів я візьмусь розлучити?
І життя білим шовком лише перешити?
Ні!
Просто, щоб розповісти, що я бачив
двох дивних людей
На пустельному полі, на білих снігах:
Один щойно-щойнісінько зійшов з ракети,
Другий щойно-щойнісінько зійшов з поїзда —
На пустельному полі, на білих снігах.
Один — щойно з табору, обнімав іншого
щойно з неба.
Чорна куфайка пронумерована обіймала
білу теніску без номера,
На пустельному полі на білих снігах
Один міцно обіймав першого,
А перший гаряче його обціловував.
|
|
|
