Отам я впав на синім міліметрі,
А звестися не вийде аж ніяк,
А ти зорієш в золотому светрі,
А чорний джміль шука багряні нетрі,
А звестися не вийде аж ніяк:
— Тут Вагнер жив — Вуста пекучі в тебе —
І ти не палиш — Вулички малі
(О світе мій, розгойданий вертепе,
Та дві зорі, що бродять по землі,
Та клекіт хвиль, що збридились століттями).
— Найкращі польки — Я ж гуцулка з Альп —
Я вимовляю так — Смішний — до повноліття
Мені ще місяць... —
Місяць, ніби скальп,
Загублений у хвилях хвальковитих,
У жабуринні пнеться до причалу,
І робить видих, одчайдушний видих,
І топиться...
І топиться помалу
Мій крок необережний. Ніч венозна
В артеріальну зоряніе. До причалу
Гондола чалить. Повні сонцем губи,
І згуби, і розгубленості.
Тінь наркозна
Вдаря по нас — мій Боже, серце впало:
Так серце він на чужині загубить —
Для пліток тема вічна й одіозна.
Твій чорний джміль на золотому светрі,
Де я упав на синім міліметрі!
На світанковому...
По-світанковому
Джмелі гудуть, а чорного джмеля не чуть,
Мабуть, він впав у синю каламуть
Чи обпалив крильцята об Волосожар.
Жаль, тихо жаль...
Гей, бо ж коню некованому
Вітер на груди та джмелиний пожар —
Пахучі мелодії меду,
Пекучі мелодії жал!
|
