М. Рильському
Так, друже дорогий, ми любимо одно:
Старої творчости додержане вино
І мед аттицьких бджіл, і гру дзвінких касталій.
Хай кволі старчуки розводять давні жалі,
Хай про „сучасність“ нам наспівує схоляст,
Хай „культів“ і „фактур“ неважений баляст
У човен свій бере футуристичний тривій:
Ми самотою йдем по хвилі білогривій
На мудрім кораблі, стовесельнім Арго,
А ти як Тіфій нам і від стерна свого
Вже бачиш світлу ціль борні і трудних плавань —
Дуб з золотим руном і колхідійську гавань.
30. IV. 1924
|
|
|