Ведмежа спина і ведмежий торс,
Важка хода і зігнута постава, —
Як вицвів він, наш світлосяйний Хорс,
Окраса наша, гордощі і слава.
Його впевняли „двадесять язик“,
Що жанр його — „poemes patriotiques“,
І він міняв пісень ліричних чари
На звук патріотичної фанфари.
Коли ж минав патріотичний „бред“
В смутному Києві, веселім Відні, —
Він віднаходив ритми відповідні
І запашний точив із себе мед.
Бо ж він — стільник, а не пуста вощинка,
Бо ж він — Олесь, а не Грицько Чупринка.
1920
|
|
|
