Домініканський монастир. Львів

Домініканський монастир у середмісті Львова первісно був дерев’яним і згорів під час пожежі. Час появи у Львові ченців цього католицького ордену достеменно не встановлений. Орден домініканців заснував у Тулузі 1216 року іспанський чернець Домінік Гусман (1170—1221) для боротьби з єресями, головно — з альбігойською. У 1234 році Домінік був канонізований Католицькою церквою, а заснований ним жебрущий орден узяв у свої руки справи освіти, богослов’я, з 1232 року — святої інквізиції, а дещо пізніше — й цензури. Провідні середньовічні філософи й теологи-схоласти Фома Аквінський і Альберт Великий були домініканцями. На Русі домініканці з’явилися як католицькі місіонери перед самою монголо-татарською навалою, заснувавши у 1233 році свій монастир під Києвом. Крім Львова, домініканські монастирі були в Барі, Богородчанах, Бродах, Бучачі, Вінниці, Галичі, Жовкві, Ізяславі, Кам’янці-Подільському, Коломиї, Летичеві, Любарі, Овручі, Рогатині, Снятині, Теребовлі, Тернополі, Язлівці та інших містах Західної України. Наприкінці XVI століття була організована навіть так звана руська провінція ордену.

На місці згорілого львівського домініканського осередку архітектор М. Чех у 1407 році розпочав будівництво мурованих з каменю і цегли монастирського костелу й келій у стилі готики. Протягом XVI століття готичний костел дуже потерпів від численних пожеж і в XVII столітті йому загрожувало руйнування. У 1745 році його розібрали й у 1749 році коштом Юзефа Потоцького розпочали мурувати новий бароковий костел за проектом військового інженера й архітектора, коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Яна де Вітте. Будівництвом керував Мартин Урбаник, а після його смерті в 1764 році — Кшиштоф Мурадович. Після двох пожеж — у 1766 та 1778 роках оздоблення фасадів завершив у 1792—1798роках Клеменс Фесінгер. У 1865 році за проектом архітектора Юліана Захарієвича до костелу прибудували чотириярусну дзвіницю у формах необароко. У 1895 році перебудували ліхтар на бані костелу, а в 1905—1914 роках реставровано його інтер’єр.

Цей костел є найзначнішою католицькою пам’яткою західних регіонів України XVIII століття. Це репліка, тобто вільна копія, римського костелу Санта Марія ін Монте Санто, а також — зменшена на 1/6 спрощена репліка віденського костелу Святого Карла Борромея, збудованого у 1716—1737 роках знаменитим австрійським архітектором Якобом Фішером фон Ерлахом. Центром композиції львівського домініканського костелу є еліптичного плану нава, увінчана масивною світловою банею. На схід і захід нава продовжується прямокутними об’ємами вздовж поздовжньої осі. Ці об’єми разом з високими каплицями обабіч еліптичної нави формують об’ємний хрест, а понижені об’єми у міжрукав’ях підкреслюють хрещато-центричну структуру костелу. Основним засобом художньої виразності фасадів є здвоєні колони й пілястри колосального іонічного ордера. Фасади й інтер’єр пишно прикрашені скульптурою львівських майстрів доби бароко, у тому числі Себастіана Фесінгера. Автором пишного скульптурного вівтаря є Матвій Полейовський. На фронтоні головного фасаду є напис: «Soli Deo honor et gloria», що в перекладі з латини означає: «Єдиному Богу — честь і хвала».

До костелу збоку впритул прилягає великий триповерховий корпус монастирських келій, перебудований у 1556—1621 роках і відновлений після пожеж 1766 і 1778 років. Він зберіг чимало рис і елементів готичної архітектури. У цьому монастирі в 1559 році перебувала княгиня Гальшка Острозька, донька князя Іллі Острозького, яка по батькові дістала величезну спадщину й унаслідок цього стала об’єктом численних зазіхань з боку різних магнатів. Один з них, воєвода Лука з Гурки, навіть учинив справжню військову облогу монастиря, в якому сховалася від нього Гальшка. Після того, як він зруйнував монастирський водогін, княгиня змушена була здатися. Тут у 1707 році за участю московського царя Петра І був підписаний договір про союз Московського царства з Польсько-Литовською Річчю Посполитою у війні проти Швеції. Будівля келій займає великий, чотирикутний у плані квартал, має два внутрішні дворики й типову для католицьких монастирських споруд коридорну систему розпланування. Усі приміщення перекриті склепіннями.

У 1946 році ченців-домініканців звідси вигнали. Після завершення реставрації в 1972 році тут відкрили Музей історії релігії та атеїзму який попри одіозну назву, має дуже цікаву експозицію. З кінця 1990-х років у колишньому костелі влаштовано греко-католицький храм Святої Євхаристії. У неділю та святкові дні тут правиться Служба Божа й відбуваються концерти духовної музики.