|
Адміністративне право України
Опорний конспект
|
Державне управління-одна із головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. У широкому значенні-це діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст.6). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент-Верховна рада України. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу Верховної Ради входять 2 органи, які мають особливий правовий статус-Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Особливий правовий статус цього органу полягає в тому, що він здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів державної влади. Специфіка статусу органу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в тому, що він є органом, який на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах юрисдикції. Представницьким органом Автон. Респ. Крим є Верховна Рада Авт. Респ. Крим. До представницьких органів держ. влади належать також місцеві ради в областях, містах обласного значення, районах, районах у містах, а також ради міст загальнодержавного значення - Києва та Севастополя. До виконавчих органів України належать: вищий орган у системі органів виконавчої влади-Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Авт. Респ. Крим, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації на відповідній території. У сукупності вони складають єдину систему органів виконавчої влади. На відміну від органів законодавчої влади органи виконавчої влади призначаються Президентом України. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу діяльність, яка полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів законодавчих органів державної влади, Президента України, а також організовують виконання цих актів шляхом розпорядництва. За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції, які відають всіма або багатьма галузями виконавчої діяльності (Кабінет Міністрів Укр.), і органи спеціальної компетенції (міністерства, інші органи держ. виконав. влади). У свою чергу, органи спеціальн. компетенції залежно від повноважень поділяються на галузеві органи, які відають певними галузевими управліннями (міністерства), та міжгалузеві, які здійснюють міжгалузеве управління (Державні Комітети). Органи виконавчої влади підрозділяються також на колегіальні і єдиноначальні. До перших належать, наприклад, Кабінет Міністрів України, до других-міністерства та інші органи виконавчої влади. Третій вид державних органів становлять органи судової влади. Це-Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної компетенції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності ці суди складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального, арбітражного судочинства. Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються безстроково. Особливе місце має Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється порядком утворення (судді Конст. Суду України призначаються Верховною радою, Президентом України та з`їздом суддів України), складом (18), особливістю юридичної сили, строком призначення на посаду (9 років без права бути призначеним на повторний строк). Особливим видом державних органів є органи прокуратури. На прокуратуру України покладається підтримання державного обвинувачення у суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, звинувачених у тому чи іншому правопорушенні. Прокуратура України складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Відповідно до Конституції України, Генеральний прокурор призначається за згодою Верховної Ради Президентом України. Особливе місце в системі органів державної влади має Президент України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади, Президент впливає на діяльність всієї системи державних органів в Україні і, особливо, на організацію та діяльність органів виконавчої влади, оскільки він особисто їх формує. Основним методом такого впливу є координація. Президентом України створюється координаційний орган з питань національної безпеки і оборони-Рада національної безпеки і оборони України. Легалізація і правосуб’єктність об’єднання громадян. Легалізація є функцією виконавчої влади і здійснюється чітко зафіксованими у законодавстві органами (легалізуючими органами): Міністерство юстиції; Місцеві органи державної виконавчої влади; Виконкоми сільських, селищних, міських рад. Політичні партії та міжнародні громадські організації легалізуються тільки шляхом реєстрації в Міністерстві юстиції . Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менше однієї тисячі громадян України, що мають виборче право. Внаслідок легалізації шляхом реєстрації об’єднання набуває статусу юридичної особи. Порядок легалізації (реєстрації чи повідомлення про заснування ) регламентований Законом “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року та Положенням “Про порядок легалізації об’єднань громадян” від 26 лютого 1993 року. Реєстрації підлягає символіка об’єднань громадян. Її порядок визначається Кабінетом Міністрів. Для реєстрації об’єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України , які мають виборче право. До заяви додаються : статут( положення), протокол установчого з’їзду ( конференції) або загальних зборів, відомості установчого з’їзду, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору. Політичні партії подають також свої програмні документи. Заява про реєстрацію розглядається у двомісячний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію , проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ні подаються письмово в 10-денний строк. Про зміни , що сталися в статутних документах , об’єднання громадян повідомляє в 5-денний строк у реєструючий орган. У реєстрації об’єднанню громадян може бути відмовлено , якщо його статутні документи або інші документи, подані для реєстрації об’єднання , суперечать законодавству України. Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Про відмову у реєстрації об’єднання громадян реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації. Для здійснення цілей і завдань , визначених у статутних документах , зареєстровані об’єднання громадян користуються правом: виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи; ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; створювати установи та організації; одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; вносити пропозиції до органів влади і управління; розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі, засновувати засоби масової інформації. У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право: брати участь у виробленні державної політики; брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі; доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації. Об’єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здіснення його статутної діяльності. Право власності набувається тільки на кошти та інше майно, яке передане йому засновниками, членами або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок і т.д. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій заснованих підприємств. Об’єднання громадян та створювані ними установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством. |