|
В. Я. Савченко
Аудит
Навчальний посібник
Київ
КНЕУ
2005
|
У Національному нормативі № 19 дається таке визначення споріднених сторін: "Сторони вважаються спорідненими, якщо одна з них може контролювати діяльність іншої або впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень". Цей термін не слід ототожнювати з терміном "пов'язані сторони", який використовується в податковому законодавстві України та має фіскальний характер. Термін "пов'язані сторони" в податковому законодавстві вживається в контексті визнання сторін пов'язаними з платником податку для контролю за правильністю сплати ним податку. Термін "споріднені сторони" використовується тоді, коли потрібно виявити споріднені сторони у бізнесі для того, щоб оцінити вплив кожної з них на прийняття управлінських рішень на підприємстві, де проводиться аудит, та на ризик аудиту. Операції споріднених сторін - передання коштів або обов'язків між спорідненими сторонами. У діяльності споріднених сторін та в операціях між ними, як правило, існують особливості. Аудитор повинен звернути увагу на такі особливості: існування окремих вимог щодо подання та розкриття інформації про діяльність споріднених сторін під час оприлюднення фінансової звітності; надійність аудиторського доказу про споріднені сторони залежить від джерела його отримання. Більшу надійність має аудиторський доказ, отриманий або підготовлений третьою стороною. До операцій зі спорідненими сторонами можуть належати такі, які відрізняються від звичайних, ділових, наприклад перерозподіл прибутку в інтересах однієї сторони чи навіть шахрайство. Аудитору необхідно уважно вивчити інформацію, підготовлену керівництвом клієнта, в котрій можуть бути свідчення про існуючі споріднені сторони, і провести такі процедури перевірки повноти інформації: - вивчення робочої документації попереднього періоду, в якій наводилися назви споріднених сторін; - дослідження операцій, проведених підприємством для визначення споріднених сторін; - дослідження умов переходу на роботу до клієнта директорів і службовців з інших підприємств; - вивчення реєстру акціонерів з метою визначення найбільших акціонерів або, якщо це вимагається, отримання списку найбільших акціонерів з реєстру (через існуючі в Україні обмеження у доступі до такої інформації акціонерне товариство просить незалежних реєстраторів надати таку інформацію незалежним аудиторам для процедур перевірки); - вивчення протоколів зборів акціонерів і ради директорів, де визначається розподіл і розмір дивідендів; - отримання необхідної інформації через опитування аудиторів, які беруть участь в аудиторській перевірці, або аудиторів, які проводили попередню перевірку для того, щоб одержати додаткову інформацію про споріднені сторони; - дослідження декларацій щодо сплати податку на прибуток та інших податків, а також іншої інформації, пов'язаної із взаємовідносинами підприємства і контролюючих організацій. Якщо аудитор вважає, що є свідчення існування споріднених сторін, але ризик їх впливу на діяльність підприємства не виявлений, зазначені вище процедури можуть бути відповідно замінені на інші. Якщо підприємства працюють у рамках договору про спільну діяльність, у фінансовій звітності обов'язково наводяться назви та адреси споріднених сторін і аудитор має визначити адекватність відповідної інформації у фінансовій звітності з цього питання. Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно звернути особливу увагу на ті операції, котрі можуть вказувати на існування споріднених сторін. Наприклад, операції, в яких використовувалися незвичайні умови торгівлі, такі як незвичайні ціни, процентні ставки, гарантії та умови сплати; операції, котрим для їх проведення необхідні явні логічні причини; операції, в яких зміст не відповідає формі; незвичайні або рідкісні операції; більший обсяг або значущі операції з деякими клієнтами або постачальниками порівняно з іншими; внутрішні положення про адміністрацію підприємства. Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно провести процедури перевірки, у результаті яких можна дійти висновку про те, що операції зі спорідненими сторонами існують. Наприклад, необхідно провести такі процедури перевірки: тестування операцій і рахунків; вивчення протоколів зборів учасників і ради директорів; вивчення бухгалтерських записів великих сум і незвичайних операцій, звертаючи особливу увагу на операції, проведені наприкінці звітного періоду; вивчення підтверджень з виданих і залучених коштів і підтверджень, отриманих від банків. Така перевірка може виявити гарантії та операції споріднених сторін; вивчення інвестиційних операцій, наприклад, купівля або продаж частки капіталу спільного підприємства або іншого підприємства. |