|
Р. І. Тиркало
Банківська справа
Навчальний посібник
Тернопіль
Видавництво «Карт-бланш»
2001
|
НБУ здійснює кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів у двох видах: ломбардного кредиту й кредиту на основі РЕПО-угод. Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, випущені Мінфіном України. Їх список затверджується правлінням НБУ. Як виняток за рішенням правління НБУ у заставу також можуть прийматись цінні папери місцевих органів влади, а також інші цінні папери. Ломбардний кредит надається на термін до 30-ти днів у межах лімітів, встановлених на квартал НБУ для регіональних управлінь. Для отримання ломбардного кредиту комерційні банки повинні: 1) отримати ліцензію на здійснення банківської діяльності, бути включеними до Республіканської книги реєстрації банків та працювати не менше одного року; 2) дотримуватись встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку та своєчасно і повно звітуватись перед регіональним управлінням НБУ; 3) не мати простроченої заборгованості за кредитами НБУ та % за ними. Цінні папери, що приймаються у забезпечення ломбардного кредиту, повинні відповідати таким вимогам: - вони занесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банку і до яких немає претензій; - строк їх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніше 35-ти днів із моменту переказування їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ). Ломбардний кредит оформляється комерційним банком та регіональним управлінням НБУ такими документами: 1) заявка на кредит; 2) кредитна угода; 3) доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту. Під час ломбардного кредиту комерційний банк переказує заставлені цінні папери зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ, де вони зберігаються протягом всього терміну користування позикою. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на коррахунок банку-позичальника. Ломбардний кредит надається у межах 75% від вартості портфеля цінних паперів, що наданий як забезпечення. Після користування кредитом сума заборгованості списується з коррахунка банку-позичальника разом із процентами за користування. Одночасно розблоковуються ДЕПО-рахунки і цінні папери знову переходять у власність банку. У разі відсутності коштів на коррахунку банку для погашення ломбардного кредиту і % за ним, він погашається завдяки реалізації заставлених цінних паперів. Ломбардні кредити надаються НБУ за обліковою ставкою плюс до 10% комерційної винагороди. Кредитування НБУ комерційних банків на основі РЕПО-угод складається з двох частин. Для їх здійснення укладається генеральна угода між учасниками кредитування (НБУ і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною. Залежно від основних монетарних параметрів операцій РЕПО поділяються на два види: 1) у разі потреби у підвищені ліквідності комерційних банків НБУ o здійснює операції "прямого РЕПО" і купує у комерційних банків державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу комерційним банком у встановлений строк; 2) у разі виникнення надлишкові ліквідності банківської системи НБУ застосовує "зворотне РЕПО", тобто продає комерційним банкам державні цінні папери, які є у його портфелі на певний період при умові викупу їх у комерційного банку в установлений строк. Кредитування через операції РЕПО здійснюється двома способами: 1) на основі безпосередньої домовленості НБУ з комерційними банками; 2) на основі тендеру заявок комерційних банків. Повідомлення про проведення тендеру за операціями РЕПО через регіональні управління НБУ надсилається не пізніше ніж за тиждень до його проведення із зазначенням терміну операції РЕПО та умов його проведення. Комерційні банки у заявках на участь у тендері пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу цінних паперів та зворотної ціни їх викупу. Залежно від терміну дії операції РЕПО поділяються на такі види: нічне, відкрите й строкове. Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачається: 1) термін, сума, ціна державних цінних паперів "прямого РЕПО" та "зворотного РЕПО"; 2) перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО; 3) зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем; 4) порядок установлення маржі або % доходу. Обов'язковою умовою укладання угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватись через депозитарії на рахунок покупця зі зміною права власності. Для забезпечення зобов'язань про зворотний викуп цінних паперів НБУ - у першій частині операції РЕПО покупець - отримує гарантійний внесок на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, що є об'єктом операції РЕПО. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами. У разі невиконання зобов'язань комерційним банком про зворотний викуп цінних паперів у встановлений термін за визначеною в угоді ціною, він втрачає право власності на дані цінні папери та дохід за ними, а також йому не повертається гарантійний внесок. |