|
14.5. Робота банків з іноземними
інвестиціями
Іноземні інвестиції - господарські операції, які здійснюють підприємства-резиденти
України, вкладаючи кошти в основні фонди зарубіжних компаній шляхом купівлі
цінних паперів.
Інвестиції бувають трьох видів:
1. Капітальні - придбання об'єктів нерухомості, які підлягають ліквідації.
2. Фінансові - придбання корпоративних прав, цінних паперів.
3. Реінвестиції - здійснення вкладів за рахунок прибутку, отриманого від
попередніх інвестицій.
Для здійснення іноземних інвестицій всі підприємства-резиденти України
повинні отримати ліцензію НБУ. Для цього в обласні управління НБУ подаються
такі документи:
- лист-звернення на ім'я голови НБУ із зазначенням мети, строків, суми
інвестицій;
- нотаріально засвідчене свідоцтво про державну реєстрацію;
- згоду відповідного міністерства на здійснення даних закордонних інвестицій;
- нотаріально засвідчені копії угод підприємств-резидентів України з іноземними
партнерами про умови проведення інвестиційних операцій;
- копію документа про реєстрацію іноземного партнера в його країні;
- відомості про банк, який обслуговує партнера.
Ліцензія може бути анульована у таких випадках:
- власник ліцензії порушив її умови;
- власник ліцензії письмово відмовився від здійснення іноземних інвестицій;
- встановлено факти зловживань або недостатності представлених документів.
Про здійснення іноземних інвестицій власник ліцензії повідомляє департамент
валютного регулювання, обслуговуючий банк, обласні управління НБУ, ДПА
за місцем реєстрації власника ліцензії.
Одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів
здійснюється в межах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується
Верховною Радою України. Для отримання таких кредитів необхідно мати ліцензію
НБУ, яка може бути індивідуальною. Всі питання, пов'язані з кредитною
угодою, вирішуються через уповноважений банк. Комерційні банки надають
кредити в іноземній валюті юридичним особам на такі цілі:
- Підприємствам-експортерам товарів, робіт, послуг за кордоном або на
затрати, які необхідні для забезпечення виробництва.
- Для придбання товарів критичного призначення, перелік яких щорічно затверджується;
на придбання енергоносіїв.
- Чисті валютні позики.
|
|
