|
В. В. Копєйчиков
Правознавство
Підручник
Київ
Юрінком Інтер
2003
|
Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а не філософії, нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру. У цьому аспекті і треба досліджувати поняття "суспільство", місце та роль у ньому держави і права. Суспільство - соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва. Природа - це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище. Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і насамперед - рівнем розвитку виробництва. Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини. Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції: широка і вузька. У широкому розумінні суспільство - це частина матеріального світу, яка відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається. У вузькому розумінні суспільство - це певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство. Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: - суспільно-економічна формація; - ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; - французьке, радянське, американське суспільство і т.д. "Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них - та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації. Суспільно-економічна формація - певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує і розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва. У філософії XVII-XIX ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства. В сучасному розумінні це - спільність вільних незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, іншими правами і свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина. Отже, держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві: - підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству; - забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя; - не втручається в особисте життя людини; - регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права). З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем. Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького розуміння цього суспільного явища. Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади. Політична система в широкому розумінні - це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних Компонентів, зв'язаних політичними відношеннями під час здійснення політичної влади. Політика - частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя й діяльності особи, держави і суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. В широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну сферу, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика, як багатогранне явище, визначається по-різному: а) як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав та засоби, з допомогою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; б) особливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя; в) як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; г) як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єднань громадян, держав та інших суспільностей; д) як свідома й цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що зачіпають відносини між державами і народами. Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи. Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником всього або більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, за допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні та загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов'язків конкретних осіб стосовно до конкретних життєвих ситуацій. Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи і держави, інших соціальних суб'єктів. Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади належить і праву. Право, як і держава, - це надбудова над економічним базисом суспільства, є складником правової системи даного суспільства. Правова система - сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх. Отже, можна розглядати співвідношення економіки, політики і права в суспільстві. Роль права в суспільстві передусім виявляється у співвідношенні його з економікою. По-перше, виробничі відносини в економіці об'єктивно визначають, яким повинно бути право. По-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), політику, правосвідомість, ідеологію, спосіб виробництва, які відображаються у праві. По-третє, право своєю чергою також впливає на економіку. Такий вплив здійснюється як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, володіє, користується й розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб'єктів і розміри податків, мінімальної заробітної плати і пенсії, тривалість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини держава регулює з допомогою права. Право співвідноситься і з політикою, а саме: право залежить від політики і насамперед від керівної частини суспільства, що має державну владу; право є формою вияву політики вказаної частини суспільства; у праві відображається тільки та політика керівної частини суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загальнообов'язковість за допомогою держави та інших суб'єктів політичної системи суспільства; право є концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво; політика в праві формується у вигляді конкретних прав та обов'язків людини і громадянина; політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки право є засобом декларування, здійснення і гарантування політики, а також пропаганди окремих політичних програм чи їхніх положень. Роль права у громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже було зазначено, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають водночас і тісно взаємозв'язані. Право залежить від держави, оскільки: - виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави; - є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі; - завдяки державі та її органам впроваджується в життя; - його авторитетність і престижність залежать від держави; - сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації. Але слід мати на увазі, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права. Право як явище цивілізації та культури: - обмежує в демократичному суспільстві державну владу; - упорядковує державну владу через процесуальну і процедурну форму; - дозволяє державним органам відповідні дії; - організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функціонування; - надає державним органам престижності й авторитетності. У реалізації своїх функцій держава використовує правові та неправові форми й методи. Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади. Підводячи підсумки розглянутої теми, слід зробити деякі висновки: 1 .Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права була поява соціальна неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, які не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу. 2. Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі первісного суспільства. 3. У демократичному суспільстві формуються правова держава і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення. |