|
В. В. Копєйчиков
Правознавство
Підручник
Київ
Юрінком Інтер
2003
|
Охорона навколишнього природного середовища - складова раціонального природокористування. Вона здійснюється різними, в тому числі й правовими, засобами. При цьому у правових формах захищаються переважно всі компоненти, що складають природне середовище. Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища є Закони України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. "Про охорону атмосферного повітря від 16 жовтня 1992 р., "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р., "Про карантин рослин" від ЗО червня 1993 р. і деякі інші. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. та "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р. Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений постановою Верховної Ради України Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1992р. Звідси стає зрозумілим, що основу правової охорони навколишнього природного середовища складають норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра і т. ін. |