|
В. С. Щербина
Господарське право
Навчальний посібник
Київ
Юрінком Інтер
2001
|
У юридичній літературі немає загальноприйнятого визначення поняття підвідомчості господарських справ. Висловлені з цього приводу думки зводяться в основному до того, що під підвідомчістю розуміється компетенція певних органів або коло справ, віднесених до неї. Інститут підвідомчості використовується для визначення кола справ, віднесених до відання арбітражного суду. Для розмежування справ, що належать до відання того чи іншого арбітражного суду, застосовується термін "підсудність справ". Підвідомчість господарських справ розмежовується за двома ознаками: а) суб'єктною залежно від суб'єктів спору; б) предметною залежно від предмета спору. Загальне правило суб'єктної підвідомчості господарських справ полягає в тому, що господарські справи у спорах між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами підвідомчі арбітражному суду. Отже, господарські справи у спорах, де хоч би однією стороною є громадянин як фізична особа (не підприємець), розглядають загальні суди. Стосовно предметної підвідомчості, яка охоплює такі поняття, як предмет та характер спору, діє таке саме правило: господарські справи у спорах, що виникають між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами, підвідомчі арбітражному суду. Але з цього правила є два винятки: 1) спори між організаціями, які випливають з договорів на перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному і повітряному вантажному сполученні, розглядають загальні суди; 2) деякі категорії спорів віднесено до відання інших органів (їх розглядають в адміністративному порядку). Це, зокрема: - спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; - спори про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін; - інші спори, вирішення яких віднесено законодавством, України та міждержавними договорами й угодами до відання інших органів. Підвідомчість господарських справ арбітражному суду визначається, в першу чергу, законами України "Про арбітражний суд" (ст. 1), "Про зовнішньоекономічну діяльність" (статті 38 і 39) та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 5), а також Арбітражним процесуальним кодексом України (статті 12-17). Відповідно до ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - АПК) арбітражному суду підвідомчі: - справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні і розірванні господарських договорів. У науці арбітражного процесу ці спори умовно іменуються переддоговірними; - справи у спорах, що виникають при виконанні договорів. Такі спори можуть виникати з приводу неналежного виконання зобов'язань і стосуватися як виконання зобов'язання у натурі, \ так і застосування до порушника передбачених законом чи договором майнових санкцій (штрафів та відшкодування збитків); - справи у спорах, що виникають з інших підстав (наприклад, про відшкодування збитків, завданих підприємству в результаті виконання вказівок державних чи інших органів тощо). Спори, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, також умовно називаються майновими; - справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві (наприклад, видання акта, що не відповідає компетенції органу або вимогам законодавства, або виникнення у зв'язку з цим спірних питань - ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні"); - справи про банкрутство. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, АПК, іншими законодавчими актами України. Особливості провадження у справах про банкрутство банків регулює Законом України "Про банки і банківську діяльність"; - справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції. Розмежування компетенції арбітражних судів щодо розгляду зазначених вище господарських справ здійснюється за двома ознаками: родовою (тобто за родом справи) і територіальною (за місцезнаходженням сторін). У зв'язку з цим розрізняють родову підсудність, за допомогою якої розмежовують компетенцію арбітражних судів "по вертикалі", і територіальну підсудність, яка використовується для розмежування компетенції між арбітражними судами одного рівня - "по горизонталі". Визначаючи родову підсудність господарських справ, ст. 14 АПК встановлює, що Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах: - у яких однією зі сторін є вищий або центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради чи обласні Київська та Севастопольська державні адміністрації; - матеріали яких містять державну таємницю; - що прямо віднесені до його підсудності законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вищий арбітражний суд може у межах підвідомчості справ арбітражним судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу. Всі інші підвідомчі арбітражним судам справи, крім тих, що підсудні Вищому арбітражному суду, розглядаються арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за загальним правилом територіальної підсудності: справи у переддоговірних спорах та у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо); справи у майнових спорах та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів, що розглядаються за місцезнаходженням відповідача; справи у спорах за участю кількох відповідачів, що розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням одного з відповідачів на вибір позивача; справи про банкрутство, що розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням боржника. Із загального правила територіальної підсудності зроблено два винятки: а) віднесені до підсудності місцевих арбітражних судів справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядає арбітражний суд за місцезнаходженням цього органу; б) справи у спорах про право власності на майно або витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядають місцеві арбітражні суди за місцезнаходженням майна. |