|
Г. М. Дроздова
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Навчальний посібник
Київ
ЦНЛ
2004
|
Міжнародні операції зустрічної торгівлі дуже різноманітні й класифікуються в залежності від характеру взаємних зустрічних зобов'язань, форми компенсації поставок, термінів їх виконання. Міжнародні зустрічні угоди поділяються на три види: 1. Товарообмінні й компенсаційні на безвалютній основі. 2. Компенсаційні на комерційній основі. 3. Компенсаційні на основі угод про виробниче співробітництво. На долю першого виду припадає приблизно 4-5% міжнародної зустрічної торгівлі, другого - 9-10 і третього - 55-60%. Всі зустрічні операції, незалежно від форми; об'єднуються одним принципом - принципом компенсації, разом з тим вони відрізняються технологією їх здійснення, що визначається метою і характером цих угод. 1. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, коли продаж одного чи кількох товарів одночасно зв'язується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться. Розрізняють: 1) угоди з одночасною поставкою (бартерні й прямі компенсаційні угоди) і 2) угоди з довготривалим терміном поставки, так звані загальні глобальні угоди. Бартерні угоди - це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість товарів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зобов'язуються доставити товари. При визначенні вартості товарів взаємного постачання оцінювання робиться на основі світових цін з урахуванням витрат на товарообіг. Бартерні угоди мають такі особливості: - разовий характер угоди й участь в ній, як правило, двох сторін; - оформлення угоди одним контрактом; - визначення в контракті кількості та якості товарів взаємного постачання, інколи без запису в договорі їх грошової оцінки; - здійснення угоди повністю на основі зустрічних зобов'язань без використання грошових переказів; - одночасне виконання зустрічних поставок. Бартерні угоди були дуже поширені в перші роки після другої світової війни в умовах підвищеного попиту на окремі товари і нестачі засобів міжнародних платежів. Частка їх в сучасній міжнародній торгівлі незначна. Частіше всього зустрічаються угоди типу "сировина - сировина", "сировина - готові вироби" між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД, бартер складає достатньо велику частину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спостерігається його зниження. Мета бартеру: 1) пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту; 2) спрощення порядку розрахунків; 3) розширення можливостей вкорінення на ринок країни контрагента; 4) додаткова можливість одержання імпортного обладнання, реалізація якого утрудняється на звичайних комерційних умовах та ін. В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу - нестача інвалютних засобів, неплатоспроможність багатьох господарських суб'єктів. Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі. Проте, на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. В даній угоді беруть учать не два товари, а значно більше. Сторони направляють один одному два списки товарів: один - з переліком товарів, вказівкою їх кількості і цін, другий - з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В процесі переговорів сторони виробляють два списки взаємодоставлених товарів і додають їх до компенсаційної угоди. На відміну від бартеру , тут може передбачатися неконвертоване грошове сальдо, яке повинно бути використане в країні кредитора. Угоди даного типу, як правило, підписуються універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними фірмами та іншими, які мають широку номенклатуру товарів. Товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання - це угоди, які підписуються на безвалютній основі на рівні фірми. В світовій практиці вони одержали назву загальних (глобальних) угод. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і державними організаціями, міністерствами, зовнішньоторговими об'єднаннями - з другої. Ці угоди можуть підписуватися у вигляді загальних протоколів, що містять списки товарів, що будуть взаємно доставлятися, технологій і послуг. Глобальні угоди можуть виступати як у формі базових угод, так і угод про товарообіг на основі листів-зобов'язань. 2. Компенсаційні угоди на комерційній основі (другий вид компенсаційних угод) являє собою угоди, в яких поставка й відповідно зустрічна поставка товарів здійснюється на протязі встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту купівлі-продажу і доданих до нього угод про зустрічні закупки. Такі угоди мають узгоджений механізм грошових розрахунків, здійснених як шляхом переказу іноземної валюти, так і застосуванням клірингу. Компенсаційні угоди на комерційній основі, в свою чергу, поділяються на три підвиди: 1) короткочасні компенсаційні угоди; 2) зустрічні закупки; 3) авансові закупки. Короткочасні компенсаційні угоди, як і бартерні угоди, містять зобов'язання експортера закупити товари в імпортера. Проте при компенсації, на відміну від бартеру, поставки оплачуються незалежно одна від одної. Зустрічні закупки можуть бути з повною чи частковою компенсацією. Повна компенсація передбачає стовідсотковий обмін товарами. Компенсаційна закупка дорівнює або перевищує за вартістю експортну поставку. При частковій компенсації передбачається, що частина експорту повинна компенсуватися закупкою товарів в країні імпортера, а інша частина оплачується готівкою. Зустрічні закупки. За умовами даної угоди продавець постачає покупцю товар за звичайними комерційними умовами й одночасно зобов'язується закупити в нього зустрічний товар. Угода може бути оформлена двома або трьома самостійними контрактами. В ролі головного виступає первинний контракт купівлі-продажу. Другий - це контракт зустрічної закупки, де спеціальним пунктом передбачається зобов'язання продавця здійснити зустрічну закупку товарів. У випадку невиконання даної умови, передбачається штраф від 20 до 50% від суми невиконаних зобов'язань. Інколи сторони підписують третій контракт - протокол, який зв'язує первинний і вторинний контракти в єдину угоду про зустрічну закупку. Зустрічні закупки мають такі різновиди: паралельні угоди, угоди "офсет", трикутні угоди й угоди з передачею фінансових зобов'язань. Паралельні угоди - це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один контракт оформляється на експорт товарів і їх оплату, другий - на контрзакупку і її оплату. Третій являється базовою угодою, яка взаємопов'язує договори на експорт та імпорт. Обов'язком угоди "офсет" являється те, що зустрічні зобов'язання юридично не оформляються. Вони являються джентльменською угодою по відношенню до зустрічної поставки. Трикутні компенсації полягають в переключенні потоків. При даній угоді зустрічна поставка здійснюється не в адрес експортера, а організується в яку-небудь третю країну. Третя країна здійснює платіж на користь експортера. Угода з передачею фінансових зобов'язань одержала назву від англ. - переключення. Порядок проведення торгових операцій може бути такою ж, як і при трикутній компенсації, але, крім того, існує двохстороння клірингова угода між імпортером і третьою стороною. Угоди "світч" - це не товарні угоди, а операції з іноземною валютою. Авансові закупки являють собою паралельну зустрічну угоду, виконану в зворотному порядку. При авансових закупках експортер одержує товари у фірми в обмін на її зобов'язання закупити в майбутньому еквівалентний об'єм товарів експортера. 3. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва (третій вид компенсаційних угод) передбачають, що поставки промислового обладнання будуть оплачуватися зустрічними поставками товарів, виготовлених з допомогою закупленого обладнання. Даний вид компенсаційних угод характеризується такими рисами: - підписання як мінімум трьох контрактів: 1) для поставки обладнання і надання технічних послуг; 2) зустрічну поставку на основі довгострокового контракту; 3) банківська угода про фінансування поставок обладнання; - довгострокові терміни виконання зобов'язань по зустрічних компенсаційних закупках ( можуть охоплювати період від 20 до 25років); - широке використання кредитування за рахунок урядових кредитів в рамках міждержавних угод, а також банківських кредитів; - зворотні закупки, які можуть значно перевищувати вартість підприємства; - перегляд цін до закінчення терміну договору про промислове співробітництво. Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробітництво різноманітні. Їх можна поділити: 1) на великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів; 2) угоди "про розподіл продукції"; 3) угоди "розвиток-імпорт"; 4) операції на давальницьку сировину. Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотною закупкою на компенсаційній основі товарів (бай-бек). Такі угоди передбачають поставку на умовах кредиту комплектного обладнання, будівництво промислових об'єктів, надання інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах. Зустрічна угода зазвичай пов'язана з поставками сировини й палива. Реалізація великомасштабних компенсаційних угод значно складніша, ніж бартерних чи звичайних компенсаційних. Складність тут пов'язана з тим, що приходиться вирішувати масу проблем, що з'являються при будівництві об'єкта: вибір постачальників, оформлення підрядних робіт, проведення дослідницьких і пошукових робіт і т.д. Разом з тим ці угоди вигідні як для замовника, так і для постачальника. Для замовника така угода дає можливість використовувати місцеву сировину, матеріали і робочу силу. Перевагою, на його думку, можна рахувати безвалютну основу взаєморозрахунків, розширення експортного потенціалу, наявність гарантійного ринку, скорочення періоду будівництва, а також зайвих витрат. Для постачальника дані компенсаційні угоди означають створення умов для погашення кредитів, передумов для розширення спеціалізації і кооперації, можливість одержання товару, необхідного для внутрішнього ринку і більш дешевого, можливість створення великомасштабного виробництва на протязі великого періоду. Реалізація переваг компенсаційного співробітництва для учасників угоди багато в чому залежить від якості планування, визначення доцільності створення підприємства, глибини опрацювання техніко-економічного обґрунтування, врахування коньюктури світового ринку. Угоди "про розподіл продукції" здійснюються на основі договорів про будівництво промислових об'єктів "під ключ". В даному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і "ноу-хау", постачати обладнання і матеріали. Випуск продукції організовується на основі його специфікацій. Оплата будівництва підприємства передбачається постачальниками виробленої на даному підприємстві продукції у встановленій раніше пропорції до всієї випущеної продукції. Це, як правило складає від 20 до 40%. Угоди "розвиток-імпорт" пов'язані з будівництвом підприємств оброблювальної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування. Здійснення угод "розвиток-імпорт" (проектів розвитку для імпорту) передбачає, що зустрічні поставки продукції із побудованих підприємств будуть покривати іноземної фірми-постачальника комплектного обладнання, послуг і кредитів. При поставках обладнання експортер може бути не зацікавлений у зустрічній закупці продукції, виробленої на підприємстві, яке він побудував. Тоді експортер повинен або сам організувати реалізацію продукції зустрічної поставки, або перепродувати ї третій стороні. Умови про передання зустрічної поставки називається цесією і включається експортером в договір про зустрічну закупку. Суть угоди на давальницьку сировину полягає в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для його переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції. Сировина, що передається на переробку, а потім повертається назад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною. Операції на давальницьку сировину не являються чисто компенсаційними. Але вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні і наперед оцінені. Зобов'язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції. Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробника, враховуючи витрати на транспортування, виплату мита і т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку. З цією метою в контракті вказуються світові ціни на сировину , на продукт переробки, фіксується вартість транспортування і переробки. Ефективність операції на давальницькій сировині для постачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини. Треба відзначити, що така форма торгівлі розвивається і в Україні. Нею в даний час охоплені багато підприємств текстильної і швейної промисловості. Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити в цей важкий час і, одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва. Разом з тим, велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національного ринку і підприємств-суб'єктів ЗЕД, що приймають участь в цих умовах. Ключові поняття: зустрічна торгівля, компенсаційні операції, бартерні угоди, прямі компенсаційні угоди, угоди з довгостроковими періодами поставки, повна компенсація, часткова компенсація, зустрічні закупки, паралельна угода, угода офсет, трикутна компенсація, авансові закупки, операція "бай-бек", угода "про розподіл продукції", угода "розвиток-імпорт", операції на давальницькій сировині. |