|
Г. М. Дроздова
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Навчальний посібник
Київ
ЦНЛ
2004
|
Франчайзинг (в перекладі з англійського означає привілегія, право) - це система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак. Суть франчайзингу полягає в тому, фірма (франчайзер), що має високий імідж на ринку, передає на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком, одержавши за це певну компенсацію (дохід). Франчайзер - це ліцензіар фоанчайза, який ніби-то представляє головну фірму системи франчайзингу. Франчанзіат - це ліцензіат франчайза. Йому надається право приймати участь в бізнесі по системі, визначеній в значній мірі франчайзером. Франчайз - це договір, в якому відображені умови бізнесу. Починаючи власну справу, підприємці можуть вибрати один з трьох варіантів: 1) почати бізнес, використовуючи свої кошти, власне ім'я і знання; 2) купити вже існуючу справу і стати її власником без будь-якого контролю з боку третьої особи; 3) купити одну із форм ліцензії, щоб продавати товар чи надавати послуги, використовуючи при цьому ім'я, техніку збуту і управлінські прийоми головної компанії. Третій варіант і являє собою покупку франчайза. Згідно до статистики Міністерства торгівлі США, можливість успіху в бізнесі, організованому на основі франчайзинга, вважається в більшості випадків багато більшою, ніж організація бізнесу з нуля чи навіть при покупці вже існуючої справи. До того ж важливо пам'ятати, що ризик невдачі існує при покупці будь-якої справи. Зазвичай виділяють три типи франчайзинга: 1) виробничий, що передбачає поставку франчайзером основних елементів чи комплектуючих для виготовлення продукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товарним знаком) головної компанії франчайзера; 2) торговий, що являє собою організацію справи, при якій франчайзіат купляє у відомої фірми право на продаж її товарів з її товарним знаком; 3) ліцензійний, що являє собою найбільш поширений тип франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавлений в просуненні свого товарного знаку, видає франчайзіату ліцензію на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і послуг під іменем франчайзера. Фірма-франчайзер, як правило, укладає ліцензійну угоду даного типу з малими фірмами, які утворюють цілу сітку підприємств всередині країни і за кордоном, що працюють під товарним знаком і в фірменому стилі головної фірми. Прикладом подібних угод являється низка ресторанів швидкого обслуговування "Макдональдс" і ряд магазинів косметичних товарів "Боді-шоп". Дякуючи грамотній ліцензійній політиці, "Боді-шоп", створена в 1976 р. в Брайтоні (Великобританія), до початку 90-х років перетворилася в міжнародний концерн з обігом в 46,2 млн. фунтів стерлінгів, що має низку магазинів у Великобританії і більше 250 магазинів в 34 країнах світу. Франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзера полягають в наступному: 1) франчайзинг дозволяє франчайзеру збільшити кількість торгових точок (виробництв), що розповсюджують (чи надають) послуги. Для розширення справи не вимагається великих власних капіталів; 2) розширює джерела доходів (прибутків) за рахунок зусиль франчайзіата; 3) знижує рівень витрат виробництва і повернення на одиницю товару, так як франчайзіат сам покриває витрати на утримання свого підприємства; 4) право франчайзіата використати торгову марку згідно до франчайзу захищено методом патентування торгової марки. Недоліки франчайзингу для франчайзера: 1) франчайзеру буває важко контролювати франчайзіатів, оскільки вони не являються його найманими робітниками і він не може безпосередньо керувати ними; 2) можливість згубити свою репутацію через погану роботу франчайзіата; 3) франчайзер не може бути певен, що всі франчазіати подадуть йому правдивий звіт про свою діяльність; 4) при виникненні протиріч між франчайзером і франчайзіатом франчайзер не може замінити його іншим, більш дисциплінованим. Переваги франчайзингу для франчайзіата полягають в можливості: 1) стати самостійним підприємцем; 2) вести бізнес під визнаним торговим знаком; 3) продавати продукт і надавати послуги на ринках, які недоступні для даної фірми; 4) одержувати допомогу від франчайзера по благоустрою торгових точок, підготовці торгового персоналу до роботи; 5) спільної реклами та ін. Недоліки для франчайзіата: 1) як і будь-який підприємець, франчайзіат підвладний ризику; 2) контроль з боку франчайзера може залишати мало можливості франчайзіату для самовираження; 3) небезпека для франчайзіата постраждати при погіршенні репутації фірми франчайзера; 4) великі витрати на послуги франчайзера; 5) небезпека, що фірма франчайзера збанкрутує та ін. Франчайзинг доцільний насамперед для галузей, що мають велику кількість послуг з персональним обслуговуванням, таких, як харчоторг, готельне господарство, автопослуги, побутове і ремонтне обслуговування і т.д. Хоч франчайзинг використовується і в інших галузях. Правове регламентування франчайзингу багато в чому визначається діючим в країні законодавством про ліцензування товарних знаків і фірмених найменувань, а також нормативними актами по валютному регулюванню ЗЕД. Важливим фактором, що забезпечує майбутні доходи для обох сторін франчайзингової угоди, являється сумлінна розробка умов франчайзингової угоди. Кожна така угода передбачає конкретні основні умови і обмовки, частково ті, що стосуються використання торгових марок, територій, періоду дії франчайза, договору про оренду, обов'язків сторін та ін. При визначенні змісту розділу про використання торгових марок необхідно врахувати; чи являється торгова марка добре відомою на світовому ринку, чи буде вона заохочувати клієнтів до роботи підприємств франчайзіата. Треба звернути увагу на обов'язки франчайзера захищати торгову марку. В розділі про територію треба визначити, чи має франчайзіат виняткове право працювати на обумовленій території за даним франчайзом. Угода повинна містити інформацію про рівень першочергового одночасного платежу, який встановлюється франчайзером наперед як плата за покупку франчайзіата. На додаток до першочергового платежу франчайзіат повинен здійснювати періодичні відчислення. При підготовці угоди франчайзіат повинен скласти список запитань, які на його думку, вимагають підтримки з боку франчайзера для успішного ведення справи. В угоді конкретно визначаються обов'язки франчайзера і франчайзіата. Ключові поняття: інжиніринг, інжинірингові послуги, консультативний інжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний інжиніринг, корисний ефект, реінжиніринг, консультант, замовник, субконсультант, франчайзинг, франчайзер, франчайзіат, франчайз, франчайзингова угода. |