|
Ю. В. Ніколенко
Основи економічної теорії
Підручник
Київ
ЦНЛ
2003
|
Історій розвитку кооперативів Поряд з малими підприємствами важливою формою підприємництва є кооперативні форми господарювання. Слід зауважити, що дана форма підприємницької діяльності в колишньому СРСР тривалий час (аж до другої половини 80-х років) обмежувалася. Вона розвивалася лише у формі колгоспів та споживчої кооперації. Причому колгоспи втратили свою кооперативну суть і фактично перетворилися у державні підприємства. Чим пояснюється таке ставлення до кооперативів? Щоб відповісти на це запитання, необхідно згадати історію їх розвитку. В перші роки радянської влади кооперації приділялася значна увага. В. І. Ленін у роботах "Чергові завдання Радянської влади", "Про продподаток" указував на необхідність кооперування дрібних товаровиробників. Уже на основі цих робіт у нашій літературі нерідко робилися висновки, що Ленін завжди виступав за широкий розвиток кооперативів. Але це не так. Саме в названих працях були закладені помилкові погляди на кооперацію, від яких Ленін пізніше відмовився, але не відмовилися його послідовники. В цих ленінських працях кооперація розглядалася як державно-капіталістичне підприємство. Головна характерна риса таких кооперативів зводилася до того, що вони підлягали обліку й контролю з боку держави. Тому кооперативи й вважалися перехідною формою від капіталістичних до "послідовно соціалістичних" державних підприємств. Пізніше в роботі "Про кооперацію" В. І. Ленін визнає помилковість цих положень. Він пише, що треба докорінно змінити наші погляди на соціалізм, що соціалізм - це лад цивілізованих кооператорів. Однак до цього тоді не прислухалися. Більше того, дана стаття була опублікована із застереженням, що в ній викладені думки хворої людини. Тоді рішуче пропагувалася теза, що кооперація - це державне-капіталістичне підприємство, а тому дана форма господарювання поступово згорталася як така, що не відповідає природі соціалістичного ладу. В 1961 р. була ліквідована остання її форма - промислова кооперація. Таким чином, хибна теорія і хибна практика принесли нашому суспільству чимало шкоди. Потрібно було дуже багато часу, щоб переконатися, що розвиток кооперативних форм господарювання- об'єктивно необхідний, що він органічно притаманний прогресивному економічному розвитку суспільства в сучасних умовах. Суть кооперативного підприємництва Сьогодні кооперативне підприємництво розгортається на грунті прийнятих Верховною Радою України законів про підприємницьку діяльність. Виходячи з них, можна дати таке визначення кооперативного підприємства: кооператив є суспільною організацією громадян, які добровільно об'єдналися для спільної господарської та іншої діяльності на основі належного їм на правах власності, орендованого або наданого в безоплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу та якнайповнішого поєднання їхніх інтересів з інтересами колективу і суспільства. З цього визначення видно, що майно кооперативу може формуватися за рахунок: а) грошових або матеріальних внесків членів кооперативу; б) доходів від виробничої діяльності; в) продажу акцій; г) переданого в безкоштовне користування державного майна; д) оренди обладнання державних підприємств. За рахунок цих джерел формується майновий фонд членів кооперативу, який включає вартість основних виробничих і оборотних фондів, цінні папери, акції, грошові кошти й відповідну частку в матеріальних цінностях інших підприємств і організацій. Члену кооперативу щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом кооперативу. Пай є власністю членів кооперативного підприємства. Але право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом їм надається лише після припинення членства в кооперативі. При цьому пай може бути виданий натурою, грошима або цінними паперами. Велике значення в сучасних умовах має передбачений законодавством так званий явочно-нормативний порядок створення кооперативів, за якого непотрібно отримувати дозвіл державних, господарських або інших органів. Організація кооперативу здійснюється виключно на добровільних засадах. Для цього необхідно розробити його статут і прийняти на відповідних зборах. Статут разом із заявою передається у виконавчий комітет районної чи міської Ради народних депутатів. Ці документи мають бути розглянуті протягом місяця. Трохи складніший порядок організації кооперативу передбачається лише в двох випадках: а) для кооперативів, що створюються при підприємствах, необхідно мати погодження з відповідним підприємством; б) кооперативи, діяльність яких пов'язана з використанням землі, інших природних ресурсів, перед реєстрацією статуту мають одержати дозвіл відповідного компетентного органу на виділення їм ділянки землі та користування природними ресурсами. Велике значення для розвитку кооперативів має зняття обмежень щодо членства в них дієздатних осіб. Членом кооперативу може бути кожний громадянин, причому на умовах як первинної, так і вторинної зайнятості (у вільний від основної роботи час). Вступ у члени кооперативу, як і праця в ньому, згідно з трудовою угодою, здійснюється без погодження з адміністрацією за місцем основної роботи. Необхідно мати на увазі й таке: працівники державних або громадських підприємств можуть бути членами лише одного виробничого кооперативу. Господарську діяльність кооперативи ведуть на основі повної самостійності та самоокупності. Законодавство гарантує невтручання держави в здійснення господарських функцій кооперативних підприємств, неприпустимість обмеження їхніх прав та інтересів з боку органів державної влади й управління. Кооперативним господарствам забезпечуються рівні права з державними підприємствами та іншими суб'єктами господарювання. Вони самостійно визначають напрями виробництва, його структуру й обсяг, розпоряджаються виробленою продукцією та доходами, встановлюють економічні зв'язки й кооперацію з іншими підприємствами в галузях матеріально-технічного постачання та збуту продукції, здійснюють соціально-культурне та побутове обслуговування населення, підготовку й перепідготовку кадрів. При цьому кооперативи самостійно вибирають партнерів, у тому числі й іноземних, для укладання відповідних договорів. Поряд з цим вони можуть добровільно виконувати державне замовлення на продаж відповідної продукції. У договорі на державне замовлення передбачається забезпечення кооперативного підприємства матеріально-технічними ресурсами в обсягах, номенклатурі та асортименті, що гарантують паритетність стосунків. Типи та функції кооперативів В системі кооперації існують підприємства двох основних типів: виробничі й споживчі. Виробничі кооперативи виготовляють товари, а також надають послуги підприємствам, організаціям і громадянам. Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговому й побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах. Про діяльність цих кооперативів можна судити з таких даних. На 1 січня 1992 р. в Україні функціонувало 27486 діючих кооперативів, у тому числі: з виробництва товарів народного споживання - 4446; з побутового обслуговування населення o- 2665; будівельних, проектно-дослідних - 9223; сільськогосподарських (з вирощування й відгодівлі худоби й птиці, риболовства, вирощування овочів, квітів, грибів та ін.) - 817. У них було зайнято 662,2 тис. чоловік (2,6% зайнятих у народному господарстві). Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) становив 10095,4 млн. крб. (5,0% національного доходу України). На кінець 1995 р. відбулось зменшення чисельності кооперативів. У 1995 р. їх кількість склала 4418, в тому числі у промисловості - 1101, сільському господарстві - 98, транспорті і зв'язку - 217, будівництві 1606, торгівлі та громадському харчуванні - 547, інших галузях - 849. Певне кількісне зменшення кооперативного сектора пояснюється їх перетворенням в інші форми колективних господарств. Одночасно можна вважати, що кооперативний сектор займає свою певну нішу в підприємницькій системі і сприяє розвитку ринкових засад господарювання. Крім задоволення матеріальних і духовних потреб, кооперативи виконують й іншу досить важливу роль. Насамперед вони виступають вагомим засобом поліпшення використання трудових ресурсів. Тут важливими є два моменти: по-перше, кооперативний сектор залучає до громадського господарства ті соціально-демографічні групи населення, праця яких використовується вкрай недостатньо; по-друге, цей сектор поглинає значну частину трудових ресурсів, які вивільнюються з державних та інших підприємств, пом'якшуючи таким чином проблему безробіття. Велика роль кооперативів у поліпшенні використання не лише трудових, а й матеріальних ресурсів. З самого зародження виробничих кооперативів передбачалося, що свою діяльність вони здійснюватимуть переважно на базі використання вторинної сировини, супутніх продуктів і відходів виробництва. Щорічно в народному господарстві створюється багато відходів. Їх раціональне використання дало б змогу скоротити затрати первинної сировини. Так, за даними Міністерства статистики України, за рахунок залучення у народногосподарський обіг вторинної сировини в 1992 р. було зекономлено деревини 3,1 млн. м3, кальцинованої соди - 25 тис. т, натуральних і синтетичних волокон - 89 тис. т. Крім того, сьогодні на державних підприємствах нагромадилося багато різного устаткування, агрегатів, які стали вже непотрібними для виробництва, але зберігаються за інерцією. Передача їх кооперативам за гроші або безкоштовно, безумовно, підвищила б ефективність виробництва, передусім фондовіддачу. Діяльність кооперативів сприяє підвищенню фондовіддачі, зокрема, таким чином. Як відомо, виробниче обладнання на державних підприємствах часто використовується лише в одну зміну (якщо не все, то значна частина). В другу ж і третю зміни його можуть використовувати кооперативи, які створені при даних підприємствах для виконання допоміжних робіт (ремонтних, налагоджувальних, будівельно-монтажних). Таким чином, уже тепер чітко простежуються позитивні сторони кооперативів. Вони сприяють поліпшенню використання матеріальних і трудових ресурсів, подальшому розвитку НТП, поліпшенню забезпечення матеріальних і духовних потреб населення. |