|
А. Г. Кальченко
Основи логістики
Навчальний посібник
Київ
Знання
1999
|
Нині, як уже зазначалося, існує багато визначень логістики, проте всі вони зводяться до такого визначення: це наукова дисципліна про управління потоками в системах. Таке загальне визначення може бути конкретизоване стосовно певних систем і потоків. Відомо, що система — це безліч взаємопов'язаних елементів, що функціонують для досягнення спільної для них цілей. У динамічних системах взаємозв'язок елементів та їх функціонування досягаються за допомогою відповідних потоків. Тому потоки є складовою частиною системи і, отже, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об'єкти управління. У зв'язку зі цим логістика використовує методи кібернетики, системології (теорії систем) (мал. 17). Кількісні аспекти руху потоків описуються математичними методами. Так, існує математична дисципліна для дослідження потоків — теорія градоїв, а також теорія масового обслуговування. Для управління потоками, так само як і для будь-якого управління, необхідне їх відображення, тобто модель. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначеного характеру. Наприклад, система матеріально-технічного постачання стає чіткою і конкретною, якщо її розглядати як процес pyxу матеріальних ресурсів у сфері переміщення від постачальники до споживачів. Слід зазначити, що за сутністю логістики метою управлінню потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов. Методи управління логістики ґрунтуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складським господарством, комунікаціями. Логістика, як це показано мал. 17, є своєрідним центром координації дій усіх складових реального процесу обігу. З точки зору логістики для здійснення матеріально-технічного постачання необхідно не тільки встановлювати господарські зв'язки, знайти постачальника, підписати Договір поставки, а й організувати безпосередньо доставку продукції, простежити за її відвантаженням та шляхом руху — аж до надходження до місця споживання, а також здійснити розрахунки з усіма учасниками процесу — продавцем, транспортом, базою, посередниками. При цьому вкрай важливою є організація виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є безперервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначають параметри плану складових елементів логістичної системи. Такий план має бути достатньо гнучким. Можливість «гнучкого» реагування на коливання попиту закладена в самому плані завдяки варіантності його розробки. Додатковий чинник гнучкості - цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, які завантажуються згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріально-технічного постачання підприємства. Окремі елементи логістики (методи вирішення транспортна задачі, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі економічній теорії і використовувалися на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та залежності, тобто логістику є не чим іншим, як застосуванням теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків. На мал. 18 показано елементи концепції логістики. Стрілками позначено процеси експедитування, що включають транспортування, планування, документальне оформлення вантажів. Побудова логістичних моделей починається з аналізу маркетингової інформації. Спеціалісти з логістики за даними про потреби клієнтів (бажаного часу та періодичності поставок, розмірів партій, виду пакування та ін.) розробляють оптимальний графік розподілу та доставки готової продукції, схему проміжного її зберігання. У маркетинг-логістиці має бути досягнуто оптимального співвідношення в задоволенні суперечливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів). Наприклад, принципи маркетингу передбачають високу ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально необхідної клієнтам кількості товарів кожного виду. Оперативно-виробниче планування ґрунтується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшенні кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу разових поставок вантажів, при цьому знижується ритм постачань, збільшуються розміри складських запасів і в постачальників, і в їхніх клієнтів. Мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На мал. 19 показано різноспрямовані тенденції залежності витрат на виробництво та зберігання від збільшення розміру партії виробів. Графік на мал. 19 показує можливості встановлення оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб із зберігання готової продукції і мінімалізації завдяки цьому витрат на рівні к. У більш складних моделях враховуються ще й інші вимоги, вирішуються зазначені вище суперечності. При цьому враховуються особливості вироблюваної продукції, тип підприємства, заплановані стратегія і тактика. На мал. 20 показано приблизні залежності витрат на розміщення товару (транспортування, зберігання), починаючи від поставок, тобто від терміновості при транзитній та складській формах зберігання. Згідно з графіком для забезпечення мінімального часу поставок доцільно здійснювати їх через мережу проміжних складів, де для цього є необхідні запаси. При складській формі поставок витрати знижуються до певного моменту у зв'язку зі збільшенням часу поставок, а потім практично не змінюються з подовженням їх циклу. Транзитній формі поставок притаманний більш тісний зв'язок витрат з можливим часом поставок. До визначеного моменту більш ефективною є складська, а при нетермінових чи ритмічних поставках - транзитна форма. На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують для масових видів продукції - добу. Максимальний термін виконання індивідуальних замовлень не перевищує 6 тижнів, урахуванням цих обмежень та залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики даного підприємства розробляє схему диспозиції готової продукції від моменту завершення виробництва до здачі продукції клієнту. У цій схемі в момент закінчення процесів транспортування мають бути визначені місце зберігання, площа, об'єм та умови, які відповідають вимогам матеріального об'єкта (температурний режим, вологість тощо). Визначають також моменти подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Схему диспозиції розробляють у двох аспектах. По-перше, огляду на виконання конкретного замовлення чи партії розраховують маршрут руху, тобто сіткову модель, в якій відомі моменти початку та закінчення усіх етапів. По-друге, складають план використання окремих елементів диспозиції (складів, транспортних засобів), як суму планів усіх замовлень на визначений період, тобто визначають, що зберігатиметься на кожному даному місці або як буде завантажений даний транспортний засіб. Підписані договори, замовлення в індивідуальному чи серійному виробництві, очікуваний обсяг продажу у масовому та багатосерійному виробництві є основою для формування поточного та оперативного планів виробництва, калькуляції собівартості продукції. Отже, логістична концепція управління основним виробництвом менше орієнтується на випуск продукції на склад і більше — на виконання замовлень клієнтів (мал. 21). У зв'язку з цим скорочуються терміни дії договорів на постачання однотипної продукції, зменшуються розміри партій. Необхідний постійний контроль за рухом вантажів від виробництва до споживача, в тому числі і на складські об'єкти. Для цього структурні ланки контролю матеріальних потоків та управління ними повинні регулярно отримувати необхідну інформацію. Остання має бути інтегрованою, охоплювати процеси виробництва, розподілу і задоволення попиту. За даними аналізу структури й географії матеріальних та інформаційних потоків створюється багаторівнева АСУ логістичної системи. При цьому передбачаються альтернативні варіанти управління - децентралізоване, централізоване, комбіноване. На верхньому рівні управління розміщується центральна ЕОМ, що вирішує стратегічні завдання, на середньому - АСУ підприємствами (АСУТП) магістрального транспорту, наприклад, АСУ ЗТ; на нижньому -4 АСУ (або її модулі) технологічними процесами виробництва (АСУ ТВ), складськими комплексами, залізничними станціями, транспортними вузлами. В процесі функціонування такої АСУ матеріальні потоки супроводжуються інформаційними. І той, і інший мають бути оперативно керованими в реальному масштабі часу, в режимі «on line». Застосування інформатики дає змогу на більш високому рівні контролювати усі основні й допоміжні процеси, що відбуваються в логістичній системі. Автоматична система контролю чітко стежить за такими показниками процесів, як наявність напівфабрикатів та випуск готової продукції, стан виробничих запасів, обсяг постачання матеріалів та комплектуючих деталей, рівень виконання замовлень. Структура системи вихідних даних, що використовуються для автоматичного контролю, залежить від особливостей підприємства, для якого складається логістична система із зазначенням вузлових точок, вхідних та вихідних шляхів до них та відповідних інформаційних потоків. 
|