|
А. Г. Кальченко
Основи логістики
Навчальний посібник
Київ
Знання
1999
|
У попередніх розділах були висвітлені теоретичні й методологічні основи логістики. Розглянемо тепер позитивний досвід зарубіжних країн у галузі логістики. Нині у великих капіталістичних країнах її розвиток перебуває на різних рівнях. Обстеження 500 західноєвропейських компаній (ФРН, Голландії, Великобританії, Франції, Бельгії, Іспанії), що представляють 30 різних галузей економіки, виявило 4 стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманна нерегулярна організація та добове планування логістики, перебувають 57 % обстежених фірм; на другій — 20 % і також нерегулярно займаються організацією логістики, проте планують заходи щодо її організації вже на тижневий термін, пов'язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. На третій і четвертій стадіях розвитку перебувають фірми, які впроваджують інтегровану систему логістики, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції. На цьому рівні розвитку перебувають всього 23 % компаній з 500. Вони розробляють довгострокові плани постачання (на місяць і більш тривалий період), велику увагу приділяють вивченню попиту. В огляді, складеному за результатами обстеження, зазначається, що завдяки використанню логістики продуктивність праці працівників фірм, що зайняті транспортуванням вантажів, зросла на 9,9 %. Водночас на 60 % обстежених фірм, де вдалося підвищити якість транспортного обслуговування, зниження собівартості не спостерігалося. Щодо вдосконалення складування і транспортування вантажів зусилля були спрямовані на розробку заходів, які б забезпечили як поступову, так і швидку віддачу від вкладених коштів. Швидко окупаються кошти, вкладені в аналіз вузьких місць господарської діяльності фірм чи окремих ланок логістичного ланцюга, у впровадження нормативів продуктивності праці, стимулюючої оплати праці. Повільно окупаються витрати на механізацію складування, будівництво складів великої місткості, автоматизацію технологічних процесів. Для прискореного впровадження логістики в господарську практику закордонні фірми почали створювати консультативні ради. Наприклад, на підприємствах Франції в середині 80-х років налічувалося близько 50 таких рад, що займалися логістикою. Як правило, вони зосереджують свою діяльність на одній з ланок логістичного ланцюга (наприклад, на транспорті) або на 2—3 ланках, але в поєднанні зі всіма іншими її елементами. Вони також консультують різні зовнішні фірми. Адміністрація фірм використовує консультативні ради для діагностування стану логістики на підприємстві. Ради також проводять дослідження в галузі логістики, розробляють пропозиції щодо її вдосконалення, провадять заняття з вивчення проблем логістики, вивчають досвід інших фірм. Основними завданнями консультантів є: визначення стратегічних аспектів логістики, потреба в яких виникає, наприклад, у разі зміни стратегії фірми, розробки нових ринкових концепцій та методів виробництва; розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз витрат на логістику, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань тощо); оперативне планування, пов'язане, наприклад, із здійсненням принципу «точно в строк», нових автоматизованих систем складування і транспортування; планування перевезень (наприклад, оптимізація парку транспортних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища). При виборі послуг, які надають зовнішні консультанти (наприклад, у Швейцарії їх налічується до 30) і окремі особи, рекомендується передусім оцінювати їх діяльність за такими критеріями: правильність пропонованих рекомендацій; можливий рівень реалізації пропозицій, отриманих під час консультації; досвід у вирішенні питань, з яких передбачається отримання консультації; кваліфікація консультантів; вартість, умови, терміни надання консультативних послуг; ступінь деталізації документації з окремих етапів планування логістики; досвід спільної роботи із замовником. Замовник при цьому має дотримуватись таких вимог: чітко формулювати цілі дослідження та обсяг робіт; розбити складне завдання на окремі етапи; спільно працювати з консультантом; чітко визначати очікуваний результат від консультації. Крім консультативних рад на транспорті деяких країн створюються логістичні спеціальні центри або інші структури. У Франції, наприклад, такі центри є як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні. На залізницях розвинених країн існують також транспортні організації, що надають логістичні послуги, наприклад, організації з експедиторської діяльності, що несуть відповідальність за доставку вантажу, в тому числі за змішані перевезення. У Франції такою організацією є Koening Service Logistiques, у якій 250 службовців. Вона надає послуги з будь-якої логістичної операції, пов'язаної з процесом перевезення: виконує митні формальності, гарантує швидкість доставки та збереження вантажу. Генерацією ідей щодо обміну досвідом з визначення наукових та практичних підходів у стратегії і тактиці логістики в розвинених країнах займаються національні та міжнародні спеціалізовані товариства й асоціації, що об'єднують промислові фірми та наукові організації. Подібні об'єднання мають свої дослідницькі центри з добре поставленою методикою аналізу ситуації в промисловості, консультативні відділи, банки інформації, навчальні центри. У деяких країнах існує кілька національних асоціацій. Нині тільки у Європі понад 20 національних асоціацій є членами Європейської асоціації логістики. Остання виконує приблизно такі само функції, що й національні асоціації, але в межах усього регіону країн — членів цієї асоціації. Аналіз стану розвитку логістики в розвинених країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у нестатичних умовах ринку дає змогу говорити про високу ефективність застосування цієї концепції. У США концепція логістики набуває дедалі ширшого використання і розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження виробничих витрат. Ця концепція є основою економічної стратегії фірми, коли процес логістики використовується як знаряддя в конкурентній боротьбі і розглядається як управління процесами планування, розміщення і контролю за фінансовими та людськими ресурсами. Такий підхід дає змогу забезпечувати тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії. Якщо такої координації досягають, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у належному місці, в потрібний час; узгодженість роботи зовнішнього і внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару відповідно до економічних вимог; синхронність дій складського господарства і пакування відповідно до вимог транспорту, що дає змогу мінімізувати витрати сировини, скоротити запаси у виробництві готової продукції; синхронізацію замовлень і транспорту. У 80-ті роки концепція логістики набула досить бурхливого поширення в США. Однією з основних причин цього був процес дерегулювання економіки, особливо транспортної сфери. їй було повернуто статус вільного ринку. Концепція логістики набула зовнішньоекономічного характеру, впроваджувалась у практику транснаціональних корпорацій, оскільки внаслідок нової хвилі НТР спостерігались зниження вартості комп'ютерної техніки та комерціалізація мікрокомп'ютерів. Важливою складовою успішного функціонування логістики є ефективне використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики дає змогу підвищити продуктивність праці. У цій сфері з 80-х років у США вона стабільно зростає на 3 % за рік. Для зниження ризику від складності реалізації фірми дедалі ширше застосовують сегментну маркетингову стратегію, яка потребує виважено визначених потужностей розподілу. Система доставки чи замовлення в одному сегменті може зовсім не відповідати вимогам іншого сегмента. Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до відома покупців, вивчаються потреби останніх. За статистичними даними, одна з п'яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування, гнучко їх регулює, здійснює зворотний зв'язок з покупцями. Однак концепцію логістики на такому рівні застосовують лише 20 % американських фірм, що забезпечує їм конкурентні переваги. Нині увага промислового менеджменту зосереджена на проблемах логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння неефективності концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання. |