|
В. С. Гопанчук
Сімейне право України
Підручник
Київ
Істина
2002
|
Невигідні правові наслідки, які настають при визнанні шлюбу недійсним, є своєрідними санкціями за протиправні дії осіб при укладанні шлюбу. Водночас, як справедливо зазначалося в юридичній літературі, застосування ст. 45 СК має на меті, перш за все, захист інтересів одного із подружжя, а вже в другу чергу - покарання винної особи. Негативні правові наслідки визнання шлюбу недійсним цілком обґрунтовані, якщо особи, які укладають шлюб, вчиняють протиправні дії. Застосування санкцій до осіб, які свідомо порушують чинне сімейне законодавство (наприклад, не розриваючи попередній шлюб, укладають новий; реєструють шлюб без наміру створити сім'ю тощо), є виправданим. Водночас у деяких випадках анулювання всіх правових наслідків спричинило б порушення певних прав одного з подружжя. Застосування таких санкцій не може бути справедливим, якщо один із подружжя не знав і не міг знати про наявність тих обставин, які перешкоджають укладанню шлюбу. Так, один із подружжя міг дійсно бажати створити сім'ю, не маючи гадки, що наречений не розірвав попередній шлюб, уклав шлюб, належним чином виконував свої подружні обов'язки. Так, дружина могла вести домашнє господарство, надаючи чоловіку можливість отримати освіту, влаштуватися на високооплачувану роботу. Звільнивши чоловіка від обов'язків по господарству - сприяти його просуванню по службі. Звичайно, що в такому разі основним джерелом набуття майна буде заробітна плата чоловіка, а поділ майна за нормами цивільного права поставив би таку дружину в скрутне становище. Застосування цивільно-правових норм щодо часткової власності може призвести до того, що вона не зможе довести свій внесок у його набуття (куплений і оформлений на чоловіка автомобіль, квартира тощо). Скасування права на аліменти може позбавити непрацездатного з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, можливості отримати кошти для існування. Автоматичне застосування правових наслідків, пов'язаних з визнанням шлюбу недійсним, суперечило б засадам, на яких побудоване сімейне законодавство, принципам справедливості. Того з подружжя, який не знав і не міг знати про існування перешкод до укладання шлюбу, в юридичній літературі називають добросовісним подружжям. Норма, яка б гарантувала інтереси такого з подружжя, вперше з'явилася ще в Кодексі про шлюб та сім'ю Української РСР 1969 р. і свідчила про певний гуманізм сімейно-шлюбного законодавства та про недопустимість порушення його основних засад. Так, ст. 49 КпШС України передбачала спеціальні правові наслідки, які наставали для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до укладання шлюбу. Розглядаючи конкретну справу, суд мав право не застосовувати до подружжя, який є добросовісним, негативних наслідків. Тобто, якщо норми щодо застосування режиму спільної власності більш вигідні для подружжя, який є добросовісним - суд виносив рішення про їх застосування. Якщо ж навпаки це більш влаштовувало винного з подружжя - суд застосовував норми цивільного права щодо часткової власності. Сімейний кодекс України більш послідовно захищає права подружжя, який є добросовісним. Якщо згідно з КпШС України захист прав добросовісного з подружжя був винятковою прерогативою суду, який міг скористатися своїм правом і надати захист добросовісному з подружжя, а міг своє право і не використовувати, то в ст. 46 СК передбачено, що вже саме добросовісний з подружжя має право: 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя, тобто порівну; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке він вселився У зв'язку з укладанням шлюбу; 3) на стягнення аліментів, якщо він є непрацездатним (жінка в стані вагітності або здійснює догляд за дитиною), потребує допомоги, а інший з подружжя має можливість таку допомогу надати; 4) на прізвище, яке обрав при укладанні шлюбу. Окрім цього, добросовісний з подружжя має право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої у зв'язку із визнанням шлюбу недійсним. Чи має добросовісний з подружжя в шлюбі, який визнано недійсним, право на спадщину? Законодавець обмежує права добросовісного з подружжя наведеними вище. На нашу думку, немає підстав позбавляти подружжя, яке є добросовісним, права на спадщину в тому разі, коли шлюб визнається недійсним після смерті одного з подружжя. Сама смерть є важкою травмою для добросовісного з подружжя, а при визнанні шлюбу недійсним він ще й змушений брати участь у судовому процесі та доводити свою участь у придбанні майна. Водночас при визнанні шлюбу недійсним усе майно, отримане добросовісним з подружжя в порядку спадкування за законом, вважається безпідставно набутим і підлягає поверненню. Тому вважаємо, що серед інших привілеїв добросовісному з подружжя має бути надано право і на майно померлого як спадкоємцю. Це питання має знайти позитивне вирішення на законодавчому рівні. |