|
В. Т. Маляренко
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України
Підручник
Київ
Юрінком Інтер
2007
|
Моральною основою правоохоронної та судової діяльності має бути презумпція довіри до людини та громадянина. Моральність правоохоронної діяльності ефективна, коли вона сприяє досягненню мети правосуддя, а правосуддя відповідно впливає на правоохоронну діяльність як на засіб утвердження спокою й правопорядку. Поєднання моральності та ефективності випливає із засад правосуддя та конституційних засад охоронної діяльності, а саме: а) додержання державними збройними формуваннями конституційного порядку; б) невтручання в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією; в) правова, матеріальна та моральна реабілітація громадянина, якому завдано шкоди діями органів державної влади. В умовах кризи правової моралі й падіння авторитету влади в масовій свідомості необмежене посилення правоохоронних структур і бюрократизація судової діяльності зумовлює падіння авторитету суду й правоохоронних органів. Слід додати, що українське суспільство за короткий історичний термін поділилося на правопорушників і законослухняну частину населення, на платників і неплатників податків, на добропорядних і недобропорядних громадян тощо. Захист суду або правоохоронних органів під час розв'язання професійних питань, інтересів лише одних соціальних верств посилить негативне ставлення й активізацію тих, хто перебуває на протилежному боці. Отже, важливим моральним складником діяльності суду й правоохоронних органів є їх справжня деполітизація, створення системи контактів з усіма прошарками населення країни, культивування в суспільстві довіри до юрисдикційних органів. Виконуючи свої професійні обов'язки, персонал суду й правоохоронних органів має в межах своєї компетенції задовольняти потреби суспільства, а не тільки виконувати відомчі інструкції та настанови; підтримувати законність і таким чином у межах повноважень уміти відстоювати інтереси права й конкретних вимог закону, в тому числі протистояти неправомірним інтересам окремих осіб, деяких відомств, організацій або підприємств будь-якої форми власності. Професійній правоохоронній, а також судовій діяльності, як відомо, притаманні певні кількісні показники: загальна кількість судів і правоохоронних органів, службових осіб, кількість закінчених господарських, адміністративних, кримінальних або цивільних справ, кількість розглянутих заяв про злочини та правопорушення, час, витрачений на провадження з цього приводу, кількість актів застосування права в різних напрямах правоохорони й правового захисту тощо. Крім того, наявні також такі якісні показники правоохоронної діяльності, як стиль роботи правоохоронного органу, система контролю за його діяльністю, ступінь професійного ризику, межі відповідальності співробітників правоохоронних органів і суддів, потенційно конфліктний характер їх діяльності тощо. Захоплення кількісними показниками може зумовити погіршення стилю роботи, понизити рівень її контролю, а врешті-решт - втрату довіри від конкретних людей, що звертаються за захистом. Отже, фактор моральності значно впливає на соціальну ефективність діяльності суду й правоохоронних органів. Слід додати, що діяльність посадових осіб судових і правоохоронних органів має різні професійні інтереси. Наприклад, дії оперативного уповноваженого карного розшуку, слідчого, прокурора, судді, адвоката, державного виконавця, що можуть безпосередньо стосуватися кримінальної справи, в провадженні якої вони брали участь на різних етапах, мають різне правове завдання. Дії кожного з них мають не тільки відмінні завдання, а й різну мотивацію їхньої праці, різні юридичні наслідки. Встановлення істини в кримінальній справі іноді проходить крізь виборювання достовірності та ґрунтовності доказової бази у цій справі. Професійна судова та правоохоронна діяльність має актуальне соціально-економічне призначення; її акцентовано на локалізацію соціальне небажаних суспільних відносин. За певних умов, зокрема неефективної діяльності правоохоронних органів, соціальне небажані суспільні відносини трансформуються в конфлікти, тобто в явища антисоціального спрямування, набуваючи вагомого соціально-політичного резонансу. В сучасних умовах значення соціальної загрози набули протекціонізм, зловживання службовим становищем, хабарництво - все це зумовлює корупцію. Наркобізнес і наркоманія, алкоголізм і проституція призводять до дезорганізації та розпаду сім'ї - важливого соціального інституту. Слід зазначити, що безробіття, хронічна невиплата заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат, занепад системи охорони здоров'я та соціального захисту населення певним чином загрожують нормальному функціонуванню сім'ї. Через недостатню або нецільову допомогу малозабезпеченим сім'ям збільшується дитяча безпритульність. Ефективність діяльності правоохоронних органів можна проаналізувати на макро- та мікрорівнях суспільного життя. На макрорівні суспільного життя кожне з цих явищ має іманентні, тобто притаманні тільки їм, прояви; вони безпосередньо або опосередковано впливають на посилення конфліктогенних процесів у соціальній і економічній сферах, зокрема на регрес економіки, порушення соціальних інституцій, деформацію суспільних відносин тощо. Як наслідок - скорочення загальної популяції населення, зниження рівня його життя, підвищення міграційних настроїв, криміналізація певних сегментів економіки та торгівлі, активізація тіньового капіталу тощо. На мікрорівні суспільного життя згадані явища пов'язані з численними випадками несвоєчасного реагування з боку компетентних державних органів на протиправні акти, неадекватною оцінкою співробітниками правоохоронних органів конфліктних міжособових стосунків, некомпетентним розв'язанням простих життєвих ситуацій службовими особами. Підвищення професійного рівня, компетентності персоналу правоохоронних органів є основним складником їхньої діяльності. |