|
В. Т. Маляренко
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України
Підручник
Київ
Юрінком Інтер
2007
|
12 червня 2003 року набрав чинності Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Його прийняття стало переломним моментом на шляху формування в Україні системи фінансового моніторингу. До набрання зазначеним Законом чинності зусилля всіх без винятку органів державної виконавчої влади й Національного банку України було спрямовано на успішну імплементацію його положень, тобто створення системи фінансового моніторингу відповідно до рекомендацій РАТР (Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей). Протягом 2003 року Уряд і Національний банк України в межах затвердженої спільним рішенням Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Програма становила чіткий план дій усіх державних органів країни з імплементації вимог базового Закону, організаційно спрямовувала роботу всіх задіяних суб'єктів у напрямі недопущення використання фінансових установ для відмивання "брудних" грошей і усунення причин та умов, які зумовили застосування заходів стосовно України. Система фінансового моніторингу в Україні охоплює фактично всіх надавачів фінансових послуг і передбачає тісну взаємодію різних міністерств та відомств. Кожна з цих установ відіграє специфічну, визначену законами роль у єдиній системі. Координація діяльності суб'єктів фінансового моніторингу та їхнє методологічне забезпечення покладено на спеціально вповноважений орган - Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг). Згідно з Законом, система фінансового моніторингу є дворівневою. Виявлення та супроводжування підозрілих операцій мають здійснювати як безпосередньо надавачі фінансових послуг (первинний фінансовий моніторинг), так і державні органи (державний фінансовий моніторинг). Суб'єкти первинного фінансового моніторингу, тобто різні учасники фінансового сектора, зобов'язані проводити ідентифікацію осіб, що здійснюють підозрілі фінансові операції, забезпечувати виявлення та реєстрацію таких операцій, а також оперативне подання інформації про них спеціально вповноваженому державному органу. Здійснення державного фінансового моніторингу покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг і Національний банк України. Саме ці інститути виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб разом з спеціально вповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - Держфінмоніторингом, на який покладено не тільки збір, обробку й аналіз інформації про підозрілі фінансові операції, а й повноваження передавати узагальнені матеріали правоохоронним органам, за умов достатності підстав вважати фінансову операцію пов'язаною з легалізацією "брудних" коштів або фінансуванням тероризму. Спеціально уповноважений орган співпрацює з відповідними органами іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з РАТР та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямовано на співробітництво в запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів. Встановлено також, що він має право укладати міжнародні договори міжвідомчого характеру з відповідними органами інших держав із питань співробітництва. Державна система протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Розбудова та розвиток ефективної системи фінансового моніторингу спирається на обґрунтовану державну стратегію, яка, зокрема, передбачає: - діяльність спеціально вповноваженого органу з питань фінансового моніторингу як координуючого центру, забезпечення його політичної та матеріальної незалежності; - створення Єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, використання баз даних усіх державних органів; - співробітництво Держфінмоніторингу з державними органами, що контролюють діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу; - співробітництво Держфінмоніторингу з правоохоронними органами; - відслідковування Держфінмоніторингом стану розгляду матеріалів, переданих правоохоронним органам; - використання міжнародного досвіду й активну участь у міжнародному співробітництві. Завдяки цій стратегії в Україні створено механізм у сфері боротьби з відмиванням грошей, який включає: - спеціально вповноважений орган; - державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням суб'єктами первинного фінансового моніторингу законодавства в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; - правоохоронні органи; - суб'єктів первинного фінансового моніторингу - надавачів фінансових послуг. В доповнення до вищенаведених елементів системи, окремо слід відзначити такі елементи: - міжвідомче співробітництво; - міжнародне співробітництво; - навчання персоналу. Відповідно до законодавства Державний департамент фінансового моніторингу України є центральним елементом, який поєднує всі елементи національної системи моніторингу та координує діяльність усіх фінансових установ і державних інститутів, а також правоохоронних органів, що розслідують факти, пов'язані з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму. Згідно з ст. 13 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" завданнями спеціально вповноваженого органу є: - збір, обробка й аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу; - участь у реалізації державної політики в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму; - створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму; - налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері; - забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму. Департамент очолює Голова Держфінмоніторингу. Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України й утримується за рахунок Державного бюджету. Разом з тим Департамент є незалежною від політичних процесів державною установою, що закріплено базовим Законом. Ніякі політичні партії та групи не мають впливу на призначення його керівника, заступників і їхню повсякденну діяльність. До структури Держфінмоніторингу входять такі підрозділи: - управління взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу; - аналітичне управління; - управління інформаційних технологій; - управління міжнародної та нормативно-правової роботи; - відділ кадрової роботи, фінансування та справ; - відділ режиму та безпеки. З метою залучення й прийому на службу найкращих фахівців у Держфінмоніторингу встановлено вищий, порівняно з іншими органами виконавчої влади, рівень заробітної плати. Відбір на роботу до Департаменту здійснюють через кваліфікаційну комісію згідно з спеціальною процедурою. Окремо слід зазначити, що для досягнення поставленої мети й на виконання ст. 13 базового Закону Держфінмоніторинг має забезпечити створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ЄДІСФМ). Її основними інформаційними джерелами є інформація, отримана в результаті проведення суб'єктами первинного фінансового моніторингу, внутрішнього фінансового моніторингу щодо виявлення, відповідно до Закону, фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів і фінансуванням тероризму. В основу такої інформації покладено формалізовані повідомлення про фінансові операції. Відповідні форми обліку та подання інформації, затверджено Наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 13 травня 2003 № 48 та Постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189. За день система дозволяє здійснювати збір і обробку до 5000 повідомлень від банків, страхових компаній, товарних, фондових та інших бірж, професійних учасників ринку цінних паперів, інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, підприємств і об'єднань зв'язку та інших надавачів фінансових послуг. Для забезпечення захисту інформації, пов'язаної зі здійсненням фінансового моніторингу в Держфінмоніторингу створено комплексну систему захисту інформації. Інформацію про фінансові операції, які є об'єктом фінансового моніторингу, подають до Держфінмоніторингу в стандартному формалізованому вигляді суб'єкти фінансового моніторингу (яких в Україні налічують більше 10 тисяч, у тому числі 1,5 тис. банківських установ). Окремим питанням, пов'язаним із імплементацією базового Закону, є прийняття нормативних актів, що мають регулювати порядок вчинення фінансовими операторами дій, пов'язаних з проведенням первинного фінансового моніторингу. Безпосередньо із закону випливає встановлення: - порядку реєстрації суб'єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; - порядку подання цими суб'єктами Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу; - порядку взяття на облік Держфінмоніторингом фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Зазначене затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 644 та 646. Взяття на облік фінансових операцій проводить Держфінмоніторинг після перевірки інформації на відповідність вимогам щодо її надання, але не пізніше робочого дня, що настає після одержання повідомлення. З метою координації діяльності фінансових установ Держфінмоніторингом видано наказ "Про затвердження вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму" від 24 квітня 2003 року № 40, зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Цей документ став основою правил внутрішнього фінансового моніторингу та повинен допомогти фінансовим операторам створити внутрішню систему фінансового моніторингу. Під час фінансового моніторингу виконують: -встановлення правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу; - виявлення підозрілих фінансових операцій; - ідентифікацію осіб, у тому числі осіб, від імені або за дорученням яких здійснено фінансову операцію, а також які є справжніми вигодоодержувачами. Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189 затверджено "Положення Про здійснення банками фінансового моніторингу", яке, зокрема, включає: - вимоги до правил внутрішнього фінансового моніторингу й програм його проведення; - порядок ідентифікації клієнтів; - порядок реєстрації банком фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу; - порядок надання інформації уповноваженому органу; - права й обов'язки відповідального працівника банку (філії); - програми навчання та підвищення кваліфікації працівників банків. Також затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України наказ Держфінмоніторингу "Про затвердження вимог до кваліфікації відповідального працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу" від 12 травня 2003 року № 46, що визначає основні вимоги до знань і навичок особи, яку може бути призначено відповідальною за проведення первинного моніторингу, та наказ Держфінмоніторингу "Про затвердження деяких форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення" від 13 травня 2003 року № 48, що має забезпечити дотримання єдиного формалізованого підходу до ведення реєстрів підозрілих операцій і обміну інформацією між надавачами фінансових послуг і Держфінмоніторингом. Система фінансового моніторингу передбачає постійну тісну взаємодію органів державної влади з питань боротьби з відмиванням "брудних" грошей. Слід зазначити, що система протидії легалізації кримінальних доходів у межах запровадження інформаційного обміну передбачає організацію співпраці: - з суб'єктами державного фінансового моніторингу, до яких належать Національний банк, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг; - з правоохоронними та контролюючими органами, а саме: Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Генеральною прокуратурою, Державною податковою адміністрацією, Держмит-службою, Держкомкордоном та іншими; - з судовими органами; - з іншими державними органами (Міністерством закордонних справ, Державним комітетом статистики, Міністерством юстиції). Базовим Законом передбачено, що Держфінмоніторинг, за наявності достатніх підстав, що фінансову операцію може бути пов'язано з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, надає правоохоронним органам відповідні узагальнені матеріали. Такими правоохоронними органами в Україні є Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, податкова міліція Державної податкової служби України. Департаментом розроблено механізм передачі Держфінмоніторингом і розгляду правоохоронними органами узагальнених матеріалів щодо підозрілих фінансових операцій, який також передбачає обов'язок правоохоронних органів інформувати Держфінмоніторинг про хід опрацювання переданих матеріалів. На виконання рекомендацій РАТР у компетентних державних органах створено спеціальні підрозділи, завданням яких є боротьба з "відмиванням" кримінальних доходів і фінансуванням тероризму. Такі підрозділи входять до структури Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України. Процес створення таких підрозділів триває в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку й Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. На цей час Держфінмоніторингом укладено Угоди про загальні засади співробітництва з Генеральною прокуратурою України, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством внутрішніх справ України й Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Державною митною службою України та Службою безпеки України, Державним комітетом статистики України, Міністерством юстиції України, Державним комітетом України по земельних ресурсах і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України. Важливим елементом взаємодії є Міжвідомча робоча група з дослідження методів та тенденцій у відмиванні "брудних" доходів, яку створено на виконання Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом" від 19 липня 2001 року. Діяльність групи дозволяє оперативно, на робочому рівні, розв'язувати завдання стосовно міжвідомчої співпраці з питань запобігання та протидії відмиванню кримінальних доходів. На шляху створення ефективної та дієвої національної системи боротьби з легалізацією кримінальних доходів і фінансуванням тероризму Український Уряд тісно співпрацює з такими міжнародними організаціями, як Рада Європи, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (РАТР), Комітет Ради Європи з взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей, Егмонтська група, Європейська комісія та підрозділи фінансових розвідок інших країн. Підтвердженням плідної співпраці України з Радою Європи та Європейською комісією стало підписання в грудні 2002 року Заяви про наміри щодо "Проекту технічної допомоги з питань боротьби в Україні з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом". Проектом передбачено підготовку фахівців Держфінмоніторингу в відповідних підрозділах фінансових розвідок інших країн. В межах реалізації цього проекту 16 квітня 2003 року в Києві проведено перший Міжнародний семінар по імплементації проекту технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом в Україні, організований Держфінмоніторингом і Радою Європи. В роботі семінару взяли участь представники Ради Європи, Європейської комісії, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, фінансових розвідок інших держав, а також Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Уряду України, Національного банку України, центральних органів виконавчої влади, найвпливовіших в Україні громадських об'єднань. У ході семінару було обговорено питання організації роботи Держфінмоніторингу, приведення законодавства України відповідно до базового Закону й затверджено робочий план Проекту. З метою розвитку та покращення міжнародного співробітництва в сфері боротьби з відмиванням грошей Держфінмоніторинг розпочав діяльність, спрямовану на приєднання до міжнародної Організації Фінансових Розвідок - Егмонтської групи. Враховуючи, що підрозділи фінансових розвідок інших країн здійснюють свою діяльність уже тривалий час і досягли певних результатів у сфері боротьби з відмиванням "брудних" грошей, доцільно використовувати накопичений досвід будь-якої країни, яка матиме наміри співпрацювати з Україною й таким чином налагодити ефективний і дієвий обмін інформацією. У цьому контексті Державним департаментом фінансового моніторингу підготовлено до укладання відповідно до стандартів, рекомендованих Егмонтською групою, міжвідомчі міжнародні угоди про співробітництво. Проекти зазначених угод передано низці країн, зокрема, Бельгії, Німеччині, Люксембургу, Швейцарії, Ліхтенштейну, Бразилії та Норвегії. В межах перебування української делегації в Люксембурзі українська делегація передала люксембурзькій стороні проект типового Меморандуму про взаєморозуміння, підписання якого значно розширить можливості взаємодії між органами фінансової розвідки України та Люксембургу. Також під час зустрічі обговорювалося питання щодо проведення для українських банківських фахівців семінарів із практичних питань у цій галузі згідно з Угодою між Кабінетом Міністрів України й Урядом Люксембургу в галузі банківської підготовки. 20-24 травня 2003 року відбувся візит делегації Держфінмоніторингу на 11 щорічне засідання Економічного Форуму ОБСЄ "Торгівля людьми, наркотиками, легкою та стрілецькою зброєю: національні і міжнародні економічні наслідки", яке пройшло в Празі (Чехія). Вжиті Україною за такий незначний час заходи реально підтвердили прагнення нашої держави створити прозору фінансову систему, що діятиме й змінюватиметься в форматі міжнародної співпраці та провідного світового досвіду. В цьому контексті слід відзначити - намір України незабаром провести підготовчі заходи для вступу до Егмонтської групи й надалі системно вживати необхідних кроків, спрямованих на підтримку зусиль світової спільноти щодо боротьби з відмиванням "брудних" коштів. 25 лютого 2004 року РАТР прийнято рішення про виключення України з "чорного" списку. |