Будзиновський В’ячеслав

Коротка біографія

Український громадсько-політичний діяч, письменник, історик

Народився 30 січня 1868 р. у с. Баворові Тернопільської області у родині вчителя. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, проте за участь у таємному гуртку та виступ на студентських зборах (проти закону про заборону соціалістичних і демократичних організацій) був відрахований. Після цього вчився у Швейцарії на медичному факультеті Віденського університету.

У 1886 р. В. Будзиновський почав редагувати часопис «Праця», а 1888 р. започаткував молодіжний журнал «Товариш». Саме тут було надруковано його першу статтю «Сільське робітниче питання» (рецензія на німецьку книжку).

Прихильник ідеї національної державності, В. Будзиновський виступав за розподіл Галичини на українську й польську. 1890 р. у Відні разом з І. Франком та М. Павликом став одним із засновників Української радикальної партії (УРП) та редактором її друкованого органу «Громадський голос», який продовжував редагувати після повернення у 1895 р. до Львова. У 1891 р. вийшла перша книга В. Будзиновського «Культурна нужда австрійської Русі».

1896 р. переїздить до Чернівців, де видає газету «Праця», започатковує видання серії творів українських письменників під назвою «Універсальна бібліотека». 1897 р. виходять перший нарис В. Будзиновського «Стрімголов», повість «Як чоловік зійшов за пана» та збірка оповідань. Повернувшись 1898 р. до Львова, редагував газети «Діло», «Громадський голос», став директором видавничої спілки.

У 1899 р. В. Будзиновський вийшов зі складу УРП і став одним з організаторів Української національно-демократичної партії, найпопулярнішої на той час у Галичині. 1901 р. він редагує газету «Свобода», на сторінках якої закликає до страйку, а 1902 р. організовує масовий страйк селян. У 1906—1907 pp. видає другу збірку оповідань та розпочинає випуск двотижневика «Світ».

Під час першої світової війни, будучи депутатом австрійського парламенту, організував Спілку визволення України. Після 1920 p., коли Західна Україна відійшла до Польщі, брав активну участь у діяльності Української трудової партії, редагував газету «Рада». У 1927—1930 pp. створив і очолив Українську партію праці і відновив випуск газети «Праця».

В. Будзиновський — автор монографій «Аграрні відносини в Галичині» (1894), «Хлопська посілість» (1901), «Наші гетьмани» (1907), двотомної «Історії України» (1924) та низки історичних повістей і оповідань: «Осавул Підкова», «Під одну булаву», «Кров за кров» (1922), «Пластун» (1926), «Пригоди запорізьких скитальців» (1927).

Помер 14 лютого 1935 р. у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.