Альошин Петро Федотович

Коротка біографія

Український архітектор і педагог

Народився 28 лютого 1899 р. у Києві. Здобув середню освіту. Вже в цей період виявив хист до малювання, деякий час відвідував Київську малювальну школу відомого українського художника М. Мурашка. Закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів (1904). У роки навчання його як одного з найкращих студентів двічі відряджали (1900—1902) для вивчення досвіду до Австрії, Франції, Німеччини, Англії та ін.

Особливо сильне враження на П. Альошина справила подорож до Греції та Італії, зокрема ознайомлення з музеями класичної старовини та античних еталонів.

У 1903—1917 рр. брав участь у створенні конкурсних проектів для різних споруд у Києві та розробці проектів Ольгинської гімназії, бібліотеки Купецького зібрання, губернської управи, приватного будинку Ковалевського в Липках. 5 жовтня 1912 р. відбулося відкриття спроектованого П. Альошиним Педагогічного музею (реконструйованого 1937 р., нині Будинок учителя). Цей будинок є найкращим зразком у творчій спадщині архітектора. У 1909—1914 рр. було розроблено проект київської Другої жіночої гімназії.

Закінчив Петербурзьку Академію мистецтв (1917).

З 1918 р. — головний архітектор з будівництва міста Мурманська. У 1918 р. його призначають першим головним архітектором Києва. Працюючи в 1920—1922 рр. завідувачем відділу міського та сільського будівництва Комітету державних споруд, П. Альошин створив 15 проектів єдиної трудової школи для сіл Київської губернії. Пізніше у 1922—1924 рр. працював київським губернським архітектором, головним архітектором з будівництв робітничих будинків відпочинку на Кавказі, консультантом з будівництва цукрових заводів.

У 1925—1927 рр. було розроблено два проекти робітничих будинків відпочинку для шахтарів Донбасу, побудовано санаторії в Грозному та електролікарню в Геленджику. Разом з архітектором О. Вербицьким проектував Київський залізничний вокзал.

У 1923—1930 рр. викладав у Київському художньому інституті, де керував творчою майстернею.

У 1928 р. отримав премію на конкурсі проектів Палацу уряду в Харкові разом з учнями-архітекторами В. Заболотним і П. Юрченком.

У 1929 р. — головний архітектор Діпроміста в Харкові — столиці індустріальної України, де в 1930 р. розпочалося будівництво Харківського тракторобудівного заводу та селища ХТЗ.

У 1933 р. розробляв проект будинку Інституту ботаніки АН УРСР, брав участь у реконструкції Києва. В 1953 р. — член ради з реконструкції Києва. Ще в 1909—1913 рр. продовжив забудову кварталу, розпочату В. Беретті. Проект П. Альошина, який він удосконалював майже 50 років, є неповторним зразком реконструкції та забудови одного з центральних кварталів міста. Розробляв проект реконструкції і відбудови двох визначних споруд, гордості Києва — будинку університету і Маріїнського палацу, що стали зразком наукового вирішення реконструкції будинків старовинної архітектури. У той час в Україні було зруйновано 347 пам’ятників саме такої архітектури.

Коли у 1946 р. в Україні було створено Академію архітектури, П. Альошина обрали її віце-президентом. Професор, доктор архітектури з 1946, дійсний член Академії архітектури УРСР з 1945, почесний член Академії будівництва і архітектури з 1958. Один із засновників київських інститутів — архітектурного і художнього.

Один з авторів проекту планування та забудови Хрещатика «Хрещата долина», який виборов другу премію.

Помер 7 жовтня 1961 р. у Києві.