Білокур Катерина Василівна

Коротка біографія

Українська майстриня народного декоративного живопису

Народилася 7 грудня 1900 р. в с. Богданівка (тепер Яготинського району Київської області) в селянській родині. З дитячих років мала великий потяг до малювання. Здобути освіту дівчинці не довелося, читати, писати й малювати вона навчилася самотужки.

Майже все життя К. Білокур працювала в колгоспі, поєднуючи важку фізичну працю із заняттям живописом у вільний від роботи час. У 30-ті роки самодіяльна художниця стала учасницею обласних, республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок.

Основними сюжетами її картин були квіти та плоди. Твори: «Берізки увечері» (1940), «Квіти увечері» (1942), «Квіти» (1943), «Буйна» (1944—1947), «Декоративне панно» (1945), «Колгоспний добробут» (1946), «Колгоспне поле» (1948—1949), «Цар-колос» (1949), «Гарбузи цвітуть», «Сніданок» (обидва 1950), «Жоржини» (1940, 1957), «Рожі і троянди» (1954—1958), «Півонії» (1958), «Натюрморт з хлібом», «Осінь» (обидва 1960). Пензлю К. Білокур належать також кілька портретів односельців: «Оля Білокур» (1928), «Тетяна Бахмач» (1932—1933) та автопортрети (1950, 1955, 1957).

Роботи художниці, просякнуті народнопоетичним сприйняттям природи, вирізняються оригінальністю композиції, ретельністю проробки деталей, яскравістю барв. Більшість її творів зберігаються в Державному музеї декоративного мистецтва в Києві.

У 1956 р. К. Білокур було присвоєно звання народного художника УРСР. Творчість талановитої народної майстрині здобула широке визнання як в Україні, так і за її межами. В 1977 р. в Богданівці відкрито меморіальний музей-садибу К. Білокур (філіал Яготинського історичного музею ім. Т. Шевченка). На території садиби споруджено пам’ятник художниці роботи скульптора І. Білокур (1986). У 1989 р. встановлено республіканську премію ім. К. Білокур.

Померла 10 червня 1961 р.