Бучма Амвросій Максиміліанович

Коротка біографія

Український актор, режисер, педагог, громадський діяч

Народився 14 березня 1891 р. у Львові в родині залізничника. Закінчив чотирикласне училище. Працював вантажником, каменярем.

У 1905 р. був прийнятий хористом в український драматичний театр товариства «Руська бесіда» (Львів). Згодом став там актором.

Під час першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. У 1915 р. потрапив до Росії як полонений.

Після 1917 р. грав у театрах М. Садовського та І. Рубчака.

Акторського мистецтва навчався у Київському музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка (1918). У 1920 р. був одним з організаторів Українського драматичного театру ім. І. Франка. З 1923 по 1936 р. з перервами працював у театрі

Березіль», де шукав шляхів до оновлення українського театру. У 1936 р. повернувся до Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.

А. Бучма зіграв з великою майстерністю понад 200 ролей, створив низку образів. Серед його театральних ролей — Джиммі («Джиммі Хіггінс» Е. Сінклера), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Гайдай («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Павло Желєзнов, Іван Коломийцев («Васса Желєзнова» М. Горького) та ін.

З 1924 р. працював у кіно. Знявся у фільмах «Арсенальці» (1925), «Тарас Шевченко» (1926), «Тарас Трясило» (1927), «Напередодні» (1928), «Нічний візник» (1929), «Іван Грозний» (1945), «У далекому плаванні» (1947) тощо.

А. Бучмі як акторові притаманне поєднання правдивості, відвертості з експресивністю, уваги до побутових деталей з лаконічністю їх відображення. У 1943 р. йому було присвоєно звання народного артиста СРСР.

Як режисер здійснив постановки п’єс: «Хазяїн» І. Карпенка-Карого (1939), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1942), опери «Наталка Полтавка» (1954) та ін.

У 1945—1948 pp. працював художнім керівником Київської кіностудії художніх фільмів. До його режисерських праць належить фільм «Земля» за повістю О. Кобилянської. Був консультантом під час екранізації повісті М. Коцюбинського «Fata morgana».

З 1940 р. — професор Київського інституту театрального мистецтва. Написав книжку спогадів «З глибини душі».

Помер 6 січня 1957 р. в Києві.