Український архітектор Народився 19 травня 1910 р. в с. Буки Житомирської області. Закінчивши Київський інженерно-будівельний інститут (1934), розпочав самостійну творчу діяльність. У 1950—1955 рр. — головний архітектор м. Києва. Віце-президент Української Академії будівництва (1956). Викладав у Київському художньому інституті (з 1965 — професор), керував архітектурною майстернею (його учнями у різний час були В. Агафонов, Я. Віт, О. Зибін та ін.). За проектами А. Добровольського в Києві споруджено Інститут фізики АН УРСР (1949); житлові будинки на вул. Володимирській і заводу «Більшовик» (обидва 1950) на вул. Червоноармійській (1950—1954); готель «Москва» (1959—1961, нині «Україна»); станції метрополітену «Хрещатик» (1959—1960) і «Завод «Більшовик» (1963); кінотеатр «Україна» (1964); аеропорт у Борисполі (1959—1965), Будинок художника (1978, всі — у співавторстві); мости — Московський через Дніпро й через р. Десну (1976, у співавторстві з інженером Г. Фуксом). Був співавтором проекту забудови Дарниці. Заслужений будівельник УРСР (з 1950), СРСР (з 1960), академік архітектури (з 1953), дійсний член АМ СРСР (з 1979). Один із авторів проекту планування й забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталів (у співавторстві з Б. Приймаком, будівництво розпочато 1951). Нагороджений орденами й медалями, лауреат Державної премії СРСР (1950, 1951). Помер 19 квітня 1988 р. в Києві. |