Коципінський Антон

Коротка біографія

Український і польський композитор, етнограф, видавець, педагог

Народився у 1816 р. в с. Андрихув поблизу Кракова (Польща) в родині музиканта. В дитинстві мав гарний голос, співав I-м дискантом у Львівському архієпископському хорі. Музиці вчився у батька — органіста Львівського кафедрального собору. Загальну освіту і виховання здобув в училищі Львова, після чого в 1845 р. служив капельмейстером в австрійському військовому оркестрі.

У 1845 р. переїхав на Буковину, 1846 р. — до Кам’янця-Подільського, де разом з братом викладав музику (теорію, гру на фортепіано). Серед його учнів — В. Заремба. В ці роки керував місцевим музичним магазином. Збирав подільський пісенний фольклор, обробляв найкращі мелодії для голосу з фортепіано і для хору та активно пропагував українські пісні на концертах.

В останній третині 40-х років XIX ст. А. Коципінський працював у Києві, де продовжував свою музичну діяльність, але в травні 1849 р. за збереження в своєму домі заборонених віршів Ю. Словацького його було вислано губернською владою з міста як «неблагонадійного». З 1849 по 1855 р. він жив і працював у Відні, водночас контролюючи свою музично-торговельну справу у Львові, Кишиневі і Кам'янці-Подільському. В 1855 р. повернувся до Києва і на базі цих нотних книгарень відкрив на Хрещатику новий музичний магазин.

А. Коципінський володів грою на кількох інструментах, зокрема добре грав на фісгармонії, з успіхом виступав на численних концертах. Особливої популярності в ті часи набула в його обробці пісня «Ганзя» (слова і музика Д. Бонковського). Значною подією стало видання його збірки, що складалася з 100 пісень, «Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії» (1862). Серед них — найвідоміші пісні: «Ой на горі та женці жнуть», «Ой місяцю, місяченьку», «Віють вітри» (на слова І. Котляревського) та ін. Щочетверга на музичних вечорах, які А. Коципінський влаштовував у своєму магазині, і де збиралися місцеві любителі музики та гастрольні артисти, звучали пісні та інші музичні номери. Виявляв неабиякий інтерес до збереження перлин народної творчості. Видавав також етнографічні розвідки, зокрема «Ярмарок на Україні» (1856). Серед його творів — полонези, мазурки для фісгармонії («Козак-полька», «Українська мазурка»).

Помер 26 травня 1866 р. у Києві.