Орфеєв Серафим Дмитрович

Коротка біографія

Український композитор, педагог, діяч музичної культури, вчений-музикознавець

Народився 15 травня 1904 р. у с. Крутчинська Байгора (тепер Липецька область). Закінчив Воронезький музичний технікум (1928) та Одеський музично-театральний інститут (1932 p., по класу композиції П. Молчанова). У 1934—1941 pp. — асистент кафедри композиції Одеської консерваторії. Після повернення з фронтів Великої Вітчизняної війни працював в Одеській консерваторії (у 1949 р. — доцент, 1951—1962 pp. — ректор, з 1952 р. — завідуючий кафедрою історії музики). У 1952—1964 pp. — голова правління Одеського відділення Спілки композиторів УРСР.

Педагогічні принципи С. Орфеєва сформувалися під впливом петербурзької школи та її корифея М. Римського-Корсакова. Орфеєв вчився в учнів великого композитора — Молчанова, Вілінського, Малишевського, Павленко. Спираючись на традиції вітчизняного музикознавства, С. Орфеєв формулює новий перспективний погляд на теорію сучасного ладоутворення, досліджує явища сучасного гармонічного мислення, пов'язані з розширенням поняття хроматичної ладової системи. Основні музично-теоретичні праці: «Одновисотні тризвуки і тональності», «М. Леонтович і українська народна пісня». Музичні твори: чотири струнні квартети, фортепіанні п'єси (зокрема, цикл прелюдій, Альбом для юнацтва тощо), Соната для скрипки і фортепіано, хори на слова М. Лeрмонтова, І. Франка, Д. Бєдного, А. Малишка, романси на слова Т. Шевченка, М. Рильського, музика до драматичних вистав, кінофільмів, обробки українських, російських молдавських народних пісень, окремі частини православного богослужіння (не видані).

Помер 20 червня 1974 р. в Одесі.