Похитонов Іван Павлович

Коротка біографія

Український художник

Народився 2 лютого 1850 р. в маєтку Матронівка (нині Кіровоградської області) в родині артилерійського офіцера (його дід Данило Похитон був запорозьким козаком). Певний час навчався у Полтавському кадетському корпусі, а потім — у Миколаївській чоловічій гімназії, яку закінчив 1872 р.

З дитинства виявляв значний інтерес до образотворчого мистецтва. Багато малював, робив копії старовинних гравюр і картин давніх майстрів. У 1876 р. за станом здоров'я І. Похитонов змушений був виїхати за кордон. З 1913 р. жив в Україні. Неодноразово впродовж життя художник приїздив до Білорусії та Краснодарського краю. У 1919 р. емігрував.

Рішення стати художником визріло в нього після ознайомлення з виставкою передвижників, яка проходила в Одесі. І. Похитонов не мав спеціальної художньої освіти, проживаючи в Парижі, користувався порадами відомих російських художників П. Дмитрієва-Оренбугського і О. Боголюбова. Боголюбов мав особливий вплив на формування художньої майстерності митця. Перебуваючи у Франції, а згодом у Бельгії, Похитонов повертався до відтворення пейзажів тих місцевостей, де проходили його юнацькі роки. Невеликі за розміром твори відзначаються мініатюрною технікою виконання, тонким вишуканим живописом, розмаїтістю композиції. Свої картини І. Похитонов створював на дощечках лимонного або червоного дерева. Написані пейзажі полірував риб'ячою кісткою, знову прописував, знову полірував, завдяки чому досягав особливої емалевої гладкості і багатошаровості картин.

Багато років І. Похитонов провів за кордоном, однак його знали і цінували на батьківщині. У 1892 р. в Бельгії живописець зустрічався з відомим російським колекціонером П. Третьяковим. Відвідавши майстерню художника, меценат придбав серію пейзажів.

У 1891 р. він став членом Товариства південноросійських художників. У 1890 р. — експонент, а з 1905 р. — член Товариства пересувних художніх виставок. У 1904 р. за дев'ять панно із зображенням місцевості в Болгарії, де під час російсько-турецької війни 1877—1878 pp. проходили військові дії, йому присвоєно звання академіка, обрано дійсним членом Петербурзької Академії мистецтв (1904).

Ще за життя художника в Парижі і Брюсселі відбулися персональні виставки його творів (у 1908, 1910, 1913 і 1922 роках — в Льєжі, а в 1909 і 1923 — в Антверпені). Поетом природи й гармонії називали І. Похитонова його сучасники.

Твори: «Барбізон» (1880), «Торре дель Греко» (1891), «Тру-Луетт. Рання весна», «Панн Плят» (обидві 1895), «На півдні Росії. Вівці на тирлі», «Зимові сутінки на Україні» (кінець XIX ст.); «Збирання картоплі. Жабовщизна», «Вечір на Україні», «Жнива», «Гаряче джерело», «Зима» (всі 1902); портрети І. Тургенєва, Л. Толстого; кілька жанрових картин: «Мисливець взимку», «Дама біля дзеркала» та ін.

Помер 22 грудня 1923 р. у бельгійському м. Льєж (за іншими відомостями — у Брюсселі).